МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«Затверджено»

на методичному засіданні кафедри

інфекційних хвороб та епідеміології

«___»____________20 р (Протокол №__)

Завідувач кафедри

Професор________________В.Д. Москалюк

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

семінарського заняття

для лікарів-інтернів 1-го року навчання,

заочного циклу, на тему:

«Вірусні енцефаліти»

Навчальний предмет:

інфекційні хвороби, зі спеціальності

«загальна практика-сімейна медицина»

Методичну розробку підготував

доц. Рандюк Ю.О.

м. Чернівці

Вірусні енцефаліти

І. Науково-методичне обґрунтування теми:

Кліщовий енцефаліт – гостра вірусна природно-осередкова хвороба, яка передається через укус кліща, іноді аліментарним шляхом, характеризується переважним ураженням ЦНС, різноманітністю клінічних форм, іноді хронічним перебігом. Японський енцефаліт – гостра вірусна природно-осередкова хвороба, яка передається комарами, характеризується сезонністю, високою летальністю, в першу чергу, при енцефалітичній формі до 20-40%.

В Україні природні вогнища кліщового енцефаліту існують переважно в Поліссі, передгір’ї Карпат і в Карпатах, гірських районах Криму.

Японський енцефаліт на території країн СНГ реєструється лише в Росії на Далекому Сході. В Україні не реєструється, однак в зв’язку з збільшенням кількості емігрантів із країн Азії, Індії збільшилась небезпека завозу даної інфекції, що робить актуальною проблемою вивчення енцефалітів.

ІІ. Навчальні цілі:

2.1. Знати:

етіологію збудників вірусних енцефалітів (КЕ, ЯЕ);

епідеміологію і патогенез КЕ і ЯЕ;

клінічні прояви енцефалітів;

діагностику вірусних енцефалітів;

особливості лікування та профілактики енцефалітів.

2.2 Вміти:

зібрати епідеміологічний анамнез з урахуванням епідситуації;

провести клінічне обстеження хворого на КЕ, ЯЕ;

оцінити результати лабораторних досліджень;

призначити лікування з урахуванням тяжкості перебігу хвороби і її клінічної форми

скласти план протиепідемічних заходів у вогнищі вірусних енцефалітів;

3. Зміст теми:

Збудником кліщового енцефаліту є РНК вірусу з групи арбовірусів. Він циркулює між тваринами і кліщами. Теплокровними живителями збудника можуть бути понад 120 видів диких та сільськогосподарських тварин. Найважливішу роль відіграють різні польові та лісові гризуни. Основним резервуаром збудника для людей і тварин є заражені іксодові кліщі. Шляхи зараження – трансмісивний іноді аліментарний, внаслідок вживання сирого козячого або коров’ячого молока. Резервуаром ЯЕ є дикі і домашні ссавці, птахи, переносники – комарі з родів Culеx і Aedes.

Сприйнятливість людей висока. Захворюваність має літньо-осінню (комариний), весняно-літню (кліщовий) сезонність. Вхідними воротами інфекції при укусі кліща є шкіра, при аліментарному зараженні є слизова оболонка шлунка кишок. Після реплікації вірус гематогенно і лімфогенно дисемінує в лімфатичні вузли, внутрішні органи і досягає ЦНС. Виникають запальні і дегенеративні зміни сірої речовини головного мозку, особливо рухомих нейронів довгастого і спинного мозку. Спостерігається ураження нервової тканини в середньому мозку, таламічній і гіпоталамічній ділянках. В патогенезі ЯЕ вважається, що після попадання в кров вірус репродукується в клітинах нервової системи, відбувається повторна вірусемія, імунопатологічні реакції, що обумовлює деструкцію і дрібні ділянки некрозу у всіх відділах ЦНС.

Відомі три варіанта кліщового енцефаліту: східний, західний і двохвильовий (молочна гарячка). Східний варіант порівняно з західним перебігає більш тяжко і має відносно гірший прогноз. В залежності від вираженості неврологічних симптомів виділяють форми: стерту, гарячкову, менінгеальну, менінгоенцефалітичну, поліомієлітичну, полірадикулоневритичну. Після перенесеної хвороби можуть залишатись стійкі наслідки у вигляді млявих паралічів, епілепсії. Летальність до 20%. Хронічний перебіг розвивається у 1-3%: безперервно прогресуючий (летальність протягом 1-2 років); ремітуючий (періоди стабілізації і загострень протягом багатьох років); прогресування процесу протягом 2-5 років з наступною стабілізацією і, в деяких випадках, регресом гіперкінезів.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ виділяють клінічні форми японського енцефаліту: безсимптомну інфекцію (інапарантну, субклінічну), гарячкову форму, асептичний менінгіт, енцефаліт (вогнищева форма). Кожна з клінічних форм може характеризуватися легким, середньої тяжкості або тяжким перебігом. В окремих випадках захворювання може перебігати як блискавична форма. Летальність складає 25-80%.

Специфічна діагностика полягає в виділенні вірусу на білих мишах і в культурі клітин курячих ембріонів або нирок ембріонів свиней; серологічна діагностика (РЗК, РПГА). Діагностичне значення має підвищення титру антитіл у 4 рази і більше. Перспективним є імуноферментний метод.

При лікуванні застосовують донорський імуноглобулін, рибонуклеазу. При КЕ використовують сироватковий поліглобулін, при ЯЕ – сироватку реконвалесцентів, гіперімунну кінську сироватку. В останні роки застосовують препарати інтерферонів. Крім того застосовують дезінтоксикаційну терапію, корекцію водно-електролітного обміну, проводять боротьбу з дихальною недостатністю, призначають кортикостероїди.

У періоді реконвалесценції застосовують розсмоктувальні засоби, масаж, ЛФК, санаторно-курортне лікування.

Специфічна профілактика кліщового енцефаліту грунтується на введенні убитої культуральної вакцини або концентрованої очищеної культуральної інактивованої вакцини. В ендемічних осередках японського енцефаліту роблять щеплення вакциною, інактивованою формолом. В Україні планова вакцинопрофілактика не проводиться.

4. Контрольні питання:

Для яких регіонів земної кулі характерне поширення КЕ і ЯЕ?

Хто є джерелом інфекції при вірусних енцефалітах?

Основні патогенетичні ланки вірусних енцефалітах?

Які клінічні форми виділяють при КЕ?

Клініка класичної форми я ЯЕ.

Діагностика вірусних енцефалітів.

Принципи лікування вірусних енцефалітів.

Охарактеризуйте заходи профілактики вірусних енцефалітів.

5. Література

Алгоритми невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря (навчальний посібник). За редакцією проф. М.Ю.Коломойця, проф. С.В.Білецького. – 2-е видання, доповнене та перероблене. – Чернівці: Буковинський державний медичний університет, 2010. – 740 с.

Андрейчин М.А. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / М.А.Андрейчин. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007. – 500 с.

Атлас інфекційних хвороб / За ред. проф. М.А.Андрейчина. – Т.: ТДМУ «Укрмедкнига», 2010. – 248 с.

Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби: В 3-х т. – К.: Здоров’я, 2002.

Гоц Ю.Д., Колеснікова І.П., Мохорт Г.А. та ін. Епідеміологія. Навчальний посібник. — К.: Видавничий дім Асканія, 2007. – 360 с.

Епідеміологія. Навчальний посібник / [Гоц Ю.Д., Колеснікова І.П., Мохорт Г.А. та ін.]. – К.: Видавничий дім Асканія, 2007. – 360 с.

Наиболее распространённые симптомы и синдромы в практике семейного врача: Руководство для семейных врачей, врачей общей практики, интернов, педиатров / Под. ред. В.Н.Запорожана, Н.Л.Аряева. – Одесса: Астропринт, 2007. – 336 с.

Инфекционные болезни: учебник / Под ред. проф. Н.Д. Ющука. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «ГЭОТАР-Медиа», 2011. – 691 с.