МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ЗДОРОВ’Я»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ЗА НАПРЯМОМ 6.010203 – «ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ»

КРЕМЕНЧУК 2014

Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни «Загальна теорія здоров’я» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.010203 – «Здоров’я людини»

Укладач к.фіз.вих., доц. Т. І. Лошицька

Рецензент к.фіз.вих., доц. В. С. Гуменний

Кафедра здоров’я людини

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

Протокол № від

Голова методичної ради проф. В. В. Костін

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………….4

1 Перелік практичних занять …………………………………………………….…5

Практичне заняття № 1 Історія та витоки розвитку науки про здоров’я….5

Практичне заняття № 2 Здоров’я, хвороба, третій стан……………………..9

Практичне заняття № 3 Людина та її здоров’я з позиції системного підходу………………………………………………….……………………..11

Практичне заняття № 4 Діагностика здоров’я за функціональними та

прямими показниками…………………………………………………………14

Практичне заняття № 5 Діагностика фізичного (соматичного) здоров’я за показниками біоенергетики…………………………………………………19

Практичне заняття № 6 Психічне здоров’я людини………………………23

Практичне заняття № 7 Репродуктивне здоров’я людини…………….….27

2 Критерії оцінювання…………………………………………………………..…32

Список літератури………………………………………………………………….34

Додаток А Анкета для самооцінки власного здоров’я………………………….35

Додаток Б Експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я у чоловіків……………37

Додаток В Експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я у жінок …………………38

Додаток Г Оціночна шкала результатів 12-хвилинного бігового тесту Купера…………………………………………………………………………….….39

ВСТУП

Глобальні процеси в економіці, екології, демографії, інформатизації, комп’ютеризації позначаються на різних сферах життєдіяльності людей, їх інтелектуальному, духовному та емоційному й фізичному станах.

В багатьох країнах світу різко погіршилося здоров’я населення, зросла захворюваність (у наш час існує більше 20000 нозологічних одиниць), надзвичайно низька культура знань індивіда про своє здоров’я, перебування людини в умовах невизначеності, криз, швидких соціальних змін. Від людини вимагають зміни ментальності, фізіологічної активності для адаптації до нових умов життя.

Виникла необхідність розвитку резервів активної, творчої прогностичної діяльності, саморозвитку й активізації власних психофізіологічних резервів, оцінка і прогноз яких – завдання загальної теорії здоров’я.

Загальна теорія здоров’я (ЗТЗ) – це теорія та практика формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Загальна теорія здоров’я визначила методи прогнозу, діагностики й корекції донозологічних дисфункцій організму, у тому числі й педагогічними засобами.

Загальна теорія здоров’я порушує питання оптимізації навчальних навантажень, виховання культури здоров’я і мотивації на збереження психічного і фізичного здоров’я.

У наш час завдання загальної теорії здоров’я не лише оздоровчі. Головне – це на основі діагностики резервів систем організму й організму в цілому вести моніторинг, прогноз і донозологічну корекцію щодо оптимізації донозологічного стану людини.

Засвоєння основних валеологічних положень, засобів та методів дослідження названих вище показників і є основним практичним результатом засвоєння дисципліни.

1 ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття № 1

Тема. Історія та витоки розвитку науки про здоров’я

Мета: ознайомити з історією та етапами розвитку науки про здоров’я, її дефініціями, предметом, об’єктом вивчення, теоретико-методологічною основою.

Короткі теоретичні відомості

Загальна теорія здоров’я (ЗТЗ) – це теорія та практика формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Предмет дисципліни – індивідуальне здоров’я людини, його механізми та можливості управління ними.

Обєкт – здорова людина і людина, що знаходиться у стані передхвороби.

Складові частини дисципліни:

Педагогічна валеологія (валеологія – наука про здоров’я).

Медична валеологія (управління механізмами здоров’я з використанням медичних технологій).

Психовалеологія (формування установок та мотивацій до оздоровлення).

Засоби фізичної культури у розвязанні проблеми формування, збереження та зміцнення здоров’я (теорія та методика фізичного виховання, масовий спорт, рекреація, повторна профілактика хвороб).

Спортивна валеологія (предмет її дослідження – здоров’я спортсмена).

Теоретичні основи загальної теорії здоров’я можуть бути сформульовані в наступних принципах:

– загальна теорія здоров’я розглядає індивідуальне здоров’я як самостійну соціально-медичну категорію, яку можна характеризувати прямими показниками (якісно і кількісно) і якою можна управляти (формувати, зберігати, зміцнювати).

– категорія «здоров’я» є більш загальною (головною), ніж хвороба, бо хвороба виникає тоді, коли вичерпуються резерви здоров’я або є його уроджені дефекти;

– між здоров’ям та хворобою виділяють перехідні стани;

загальна теорія здоров’я використовує холістичний (цілісний) підхід до людини як до єдиної біологічної системи.

Мета загальної теорії здоров’я як навчальної дисципліни – озброїти студентів знаннями про формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Задачі загальної теорії здоров’я як навчальної дисципліни:

Освоєння методів для оцінювання, прогнозування здоров’я.

Запобігання розвитку захворювань (первинна профілактика) за рахунок зміцнення механізмів здоров’я.

Запобігання загостренню або подальшому розвитку захворювання (вторинна профілактика).

Третинною профілактикою є – запобігання інвалідизації, але це не є завданням валеології.

Формування «психології здоров’я» – мотивації до корекції способу життя індивідом з метою зміцнення здоров’я.

Розробка програм підвищення рівня здоров’я популяції через індивідуальне здоров’я. Проведення практичних заходів з формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Завдання до теми

1. Сформувати у студентів уявлення про вплив цивілізації на біологічну природу людини, про характер та особливості патології сучасної людини.

2. Ознайомити студентів з двома стратегіями досягнення здоров’я, їх сутністю.

3. Завести словник термінів дисципліни. Занести до нього наступні терміни та їх тлумачення: здоров’я, валеологія, теорія.

Методичні поради

Звернути увагу на те, що загальна теорія здоров’я, як і валеологія, не є альтернативою ні гігієні, ні клінічній медицині. Навпаки, вона органічно вписується в загальну теорію медицини та практику охорони здоров’я (учення про здоров’я, учення про хворобу, учення про здорове середовище проживання) і стає провідною стратегією охорони здоров’я в майбутньому.

Користуючись валеологічним словником та інтернет-ресурсами, дати характеристику наук: санології, гігієни, валеології. Порівняти предмети їх вивчення, мету, завдання. Визначити відмінності.

Використовуючи матеріали лекції та рекомендовану літературу, скласти схему складових частин валеології.

Контрольні питання

Яким чином розвиток цивілізації вплинув на життя людини ?

Як змінились умови життя та праці?

Як змінилась рухова активність?

Як змінилась структура захворюваності?

Опишіть структуру захворювань сучасної людини.

Які нові захворювання виникли?

Які зі старих захворювань рецидивують?

Що таке полісиндромні стани?

Як проявляється синдром хронічної втоми? Можливості його діагностування.

Спираючись на матеріали лекції, опишіть структуру та тенденції захворюваності сучасних українців.

У чому полягає суть та стратегія першої «протиепідемічної революції». Назвіть хронологічні рамки, автора, основний методологічний прийом.

У чому полягає суть та стратегія другої «протиепідемічної революції». Назвіть хронологічні рамки, автора, основний методологічний прийом.

Обґрунтуйте неефективність засобів першої та другої «протиепідемічних революцій» у реаліях сьогодення.

У чому полягає суть та стратегія третьої «протиепідемічної революції».

У чому полягає суть двох стратегій збереження здоров’я?

(назвіть кожну з них, опишіть завдання та шляхи їх реалізації).

Опишіть роль та місце фахівця напряму «Здоров’я людини» у реалізації цих стратегій.

Розкрийте суть та поняття терміна «валеологія». Хто є автором наукового напряму? Коли виникли перші сучасні положення науки? Де і коли виникли перші сучасні положення загальної теорії здоров’я?

Назвіть здобутки української школи у розвитку загальної теорії здоров’я.

Назвіть предмет, об’єкт та складові частини дисципліни ЗТЗ.

Чим ЗТЗ відрізняється від гігієни, санології? Чому вона не є альтернативою цим наукам?

Література: [1, 3, 7, 8, 10, 11].

Практичне заняття № 2

Тема. Здоров’я, хвороба, третій стан

Мета: сформувати у студентів уявлення про три стани організму людини – здоров’я, передхворобу, хворобу як пов’язані явища.

Короткі теоретичні відомості

На сьогодні існує понад 300 визначень поняття «здоров’я», але відсутнє єдине загальноприйняте та повне трактування цього терміна.

Різноманіття поглядів на сутність цього поняття і безуспішність спроб виробити єдину думку пояснюється тим, що здоров’я – дуже складне поняття, яке важко визначити коротко й однозначно.

Чим вище здатність індивіда реалізувати свої біологічні (життєздатність, репродукція) та соціальні (можливість виступати повноцінним членом соціуму) функції, тим вище рівень його здоров’я.

Дефініцію індивідуального здоров’я можна представити таким чином: здоров’я – це динамічний стан людини, який визначається резервами механізмів самоорганізації його системи, характеризується його енергетичним, пластичним та інформаційним (регуляторним) забезпеченням процесів самоорганізації, а також є основою прояву біологічних (збереження особі та продовження роду) та соціальних функцій.

Згідно з М. М. Амосовим, який увів поняття «кількість здоров’я», здоров’я – це максимальна потужність органів і систем при збереженні якісних фізіологічних меж їх функцій.

За кількістю здоров’я можна виділити 5 рівнів та 3 стани.

Рівні здоров’я: високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній, низький.

Стани здоров’я: власне здоров’я, передхвороба, хвороба.

Поняття «хвороба» визначається як порушення життєдіяльності організму під впливом шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.

Хвороба – предмет наукового пізнання у медицині. Хвороба – пріоритет медицини, їі теоретичної та практичної сторони. Медицина займається саме хворою людиною, а не її здоров’ям.

Хвороба як категорія медицини має конкретний, доступний опис: назва, особливості розвитку, симптоматика, діагностика, розповсюдженість, лікування, профілактика і т. д.

Здоров’я і хвороба більше нагадують не різні полюси, а різні кінці спектра. Між станами здоров’я та хвороби існує нескінченна кількість форм зв’язків та взаємних переходів.

Непевності у самопочутті, коли немає хвороби, але немає і повного здоров’я, називають «третім станом, який характеризується «неповним» здоров’ям. Інакше:

Третій стан людини — так звана передхвороба — це стан, коли хвороба ще не виявилася, але початкові її ознаки вже можна діагностувати.

Третім станом його назвав іще класик античної медицини Гален, і так його називають досі, оскільки іншого терміна медицина не ввела.

Третій стан – це постачальник хвороб. З іншого боку – це час для реалізації механізмів відновлення резервних можливостей. Наш організм здатний компенсувати зниження резервів за рахунок внутрішньоорганних механізмів, активації існуючих та формування нових внутрішньосистемних і міжсистемних взаємин.

Використовуючи жорстку аналогію, можна уявити собі співвідношення процесів здоров’я і хвороби (мова йде про їх біологічну основу) як систему сполучених судин: чим вище рівень здоров’я, тим менше можливість розвитку та маніфестації патологічного процесу. І навпаки – розвиток та прояв патологічного процесу можливі лише тоді, коли є недостатність резервів здоров’я внаслідок їх послаблення або потужності діючого фактора (факторів).

Завдання до теми

Розкрити сутність дефініцій: «здоров’я», «хвороба», «третій стан».

Навести декілька визначень поняття «здоров’я», порівняти їх суть.

Вивчити фактори, від яких залежить здоров’я людини.

Методичні поради

Запам’ятати визначення здоров’я:

за термінологією ВООЗ;

з позиції теорії біоенергетики.

Звернути особливу увагу на взаємозв’язок станів здоров’я та хвороби.

Запам’ятати причини виникнення і маніфестації хвороби в організмі.

Контрольні питання

Які підходи застосовувались ученими для формулювання поняття «здоров’я»? Які критерії брались за основу?

Дайте визначення поняття «здоров’я» у формулюванні Сігеріста. Яка частина цього визначення взята за основу ВООЗ для формулювання поняття «здоров’я».

Дайте визначення поняття «здоров’я» у формулюванні ВООЗ. У чому невизначеність цього формулювання?

Дайте визначення поняття «здоров’я» з позиції сучасної валеології.

Як визначають здоров’я лікарі? У чому обмеженість лікарського підходу?

Хто ввів поняття «кількість здоров’я»?

Поясніть зміст словосполучення «запас здоров’я».

Чи є запас здоров’я у тяжко хворої людини? Обґрунтуйте свою думку.

Скільки виділяють рівнів здоров’я?

Назвіть об’єктивні та суб’єктивні показники здоров’я.

Дайте визначення поняття «хвороба».

Назвіть причини розвитку хвороби.

Як пов’язані між собою здоров’я та хвороба.

Який стан людини називають передхворобою? Хто ввів цей термін?

Охарактеризуйте «безпечний» рівень здоров’я.

Коли можливий розвиток патологічного процесу в організмі?

Назвіть причини переходу у «третій стан».

Які суб’єктивні відчуття «третього стану»?

Як об’єктивно визначається «третій стан»?

Назвіть категорії населення, які перебувають у «третьому стані».

Література: [2, 3, 7, 10, 11].

Практичне заняття № 3

Тема. Людина та її здоровя з позиції системного підходу

Мета: ознайомити студентів із закономірностями та механізмами формування і збереження здоров’я з позицій системного підходу

Короткі теоретичні відомості

До розуміння цілісності людини можна наблизитися за допомогою системного підходу. Система являє собою сукупність елементів і зв’язки між ними, які функціонують як єдине ціле і мають єдину мету функціонування.

Людина – це система з пірамідальним принципом побудови. За стародавніми греками, у ній виділяють три рівні:

нижній, тілесний (грец. Soma – тіло);

середній, психічний (грец. Psyche – душа);

вершину – духовний елемент (грец. nous – дух).

Усередині себе, у своїй біологічній структурі людина має так звані мінісистеми подібності, у яких відображається весь організм. Це:

райдужна оболонка ока,

вушна раковина,

язик,

слизова оболонка носа,

шкіра, особливо волосистої частини голови, долонь та підошов.

За зміною у цих структурах можна здійснювати діагностику стану здоров’я, а впливаючи на них, – коректувати відхилення.

За допомогою системного підходу найглибше проаналізований біологічний рівень людини. Як цілісна система організм має такі якості, яких не мають окремі її елементи. Організм складають системи органів, які побудовані із органів, тканин та тканинних елементів. Усі ці структури становлять взаємодіючий взаємозумовлений ансамбль.

Особливості біосистеми організму людини:

1. Здатність до збереження індивідуального існування за рахунок самоорганізації. До проявів самоорганізації є здатність до самооновлення. Ця якість пов’язана з постійним взаємним обміном організму й навколишнього середовища речовинами, енергією та інформацією.

2. Здатність системи до саморегулювання базується на взаємоспрямованості інформаційних потоків між елементами.

3. Здатність до самовідновлення зумовлена регенерацією, а також різними паралельними регуляторними впливами в організмі на усіх рівнях його організації. Компенсація недостатніх функцій за рахунок цих паралелей дозволяє вижити організму в умовах пошкоджень, ступінь компенсації при цьому відображає рівень життєздатності.

4. Здатність системи до саморозвитку. Відомо, що онтогенез є генетично запрограмованим. Одна гістогенетична програма закономірно змінює іншу, будучи нею підготовленою за рахунок позитивних зворотних зв’язків. Оскільки простір і час взаємопов’язані, то і час життя є асиметричним і протікає тільки в одному напрямку, що закономірно проявляється в старінні й смерті.

5. Здатність до самовідтворення пов’язана із інтересом біологічного виду до передачі потоку генетичної інформації наступним поколінням організмів.

Здатність одночасно реалізувати всі вищенаведені якості визначають феномен біологічного життя.

Сучасні наукові погляди про людину передбачають наявність у неї, поряд із фізичним тілом, ще й так званих біополів. Людина знаходиться в потоці інформації та енергії, поглинає їх, трансформує і випромінює. Носієм цього випромінювання є біополе.

Завдання до теми

1. Сформувати уявлення про феномен цілісності людини, людину як носія інформації та людину як підсистему Всесвіту.

2. Ознайомити студентів із сучасними та древніми холістичними системами.

3. Вивчити суть механізмів самовідновлення, самовідтворення, гомеостазу, адаптації.

Методичні поради

Занести до валеологічного словника терміни «гомеостаз», «адаптація».

Запам’ятати види та стадії формування адаптації.

Запам’ятати показники, які організм намагається зберігати сталими у будь-яких ситуаціях.

Контрольні питання

Дайте визначення поняття «біологічна система».

Назвіть міні-системи людини, у яких відображається весь організм.

У чому полягає суть особливостей біосистеми організму, таких як: самовідтворення, самоорганізація?

Що таке гомеостаз? Наведіть приклади прояву гомеостазу.



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст