оптимізація рівня кредитних ризиків;

одержання оптимального розміру прибутку від використання власних і залучених коштів;

Фінансова політика АКБ “КомБанк” будується на принципах надійності, ефективності, прибутковості, оперативності, доступності та зручності для клієнтів.

Характеристика банківської діяльності:

Діяльність АКБ “КомБанк” базується на чинному законодавстві та ліцензіях і дозволах, необхідних для діяльності банківської структури, а саме:

Дозвіл НБУ на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”;

Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; діяльність щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

Дозвіл Міністерства фінансів України на здійснення діяльності як депозитарію інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії.

Конкретно банк АБК „Комбанк” здійснює наступні види діяльності:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

надання гарантій і поручительства та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

операції з валютними цінностями;

емісію власних цінних паперів;

організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

Капітал банку “КомБанк” за останні роки постійно зростає та відповідає нормативам, визначеними Національним банком України. В період з 2000 року по 2006 рік він зріс на 37,31 млн. грн. Фінансовий результат в свою чергу за даний період зріс в 6,95 разів і на 1 січня 2006 року складає 3,81 млн. грн.

Кількість працівників, з урахуванням філіалів і відділень, більше 400 осіб.

Характеристика окремих структурних елементів:

Загальні збори акціонерів − це головний функціональний орган управління. Загальні збори мають повноваження:

визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

внесення змін та доповнень до статуту банку;

зміни розміру статутного капіталу банку;

призначення та звільнення голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

розподілу прибутку;

припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу.

Спостережна рада банку − представницький орган співвласників банку, його акціонерів, що вирішує основні питання діяльності банку. Спостережна рада банку формує органи управління, які проводять свою діяльність відповідно до рекомендацій і вказівок ради та виконує наступні функції:

призначає і звільняє голову та членів правління банку;

контролює діяльність правління банку;

визначає зовнішнього аудитора;

встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

приймає рішення щодо покриття збитків;

приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори акціонерів;

здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами акціонерів банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку, що затверджуються загальними зборами акціонерів банку.

Правління банку − орган управління, на який здійснює керівництво поточною діяльністю, формує фонди, необхідні для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів і спостережної ради банку. Склад правління банку затверджується спостережною радою банку, членами якої є керівники структурних підрозділів.

У межах своєї компетенції правління діє від імені банку, підзвітне загальним зборам акціонерів та спостережній раді банку.

Правління банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами акціонерів.

Голова правління банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Тарифний комітет: щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Комітет управління активами та пасивами: відповідає за визначення, впровадження і моніторинг політики банку з управління активами та пасивами.

Він виконує такі функції:

визначення політики з управління ліквідністю і фондами банку;

розподіл капіталу та підтримка адекватності регулятивного капіталу банку;

управління активами та пасивами відповідно до бізнес-плану банка;

управління ринковими ризиками банку (процентним, валютним, ціновим та ін.);

контроль за операціями казначейства;

проведення управлінських заходів щодо приведення структури банківського балансу у відповідність до стратегічних цілей і пріоритетів довгострокової політики банку

Тендерний комітет: діє з метою реалізації наступних завдань:

організації проведення процедур закупок товарів, робіт і послуг для потреб банку;

проведення на конкурсних засадах відбору нових інвестиційних проектів;

контролю за ефективністю використання цільових коштів.

Метою здійснення процедур закупок є визначення підрядної організації, яка запропонувала найвигіднішу тендерну пропозицію та здатна виконати замовлення у відповідності з проектом за умовами контракту.

Метою конкурсного відбору є визначення нових інвестиційних проектів для включення їх до інвестиційного розділу проекту на відповідний період, реалізація яких забезпечить ефективне та цільове використання коштів.

Кредитний комітет: відповідає за визначення та забезпечення проведення політики з управління ризиками в сфері кредитно-інвестиційної діяльності банку. Він виконує такі функції:

встановлення стандартів, інструкцій, методики і процедур щодо управління кредитним ризиком;

визначення методів оцінки рівня кредитного ризику і встановлення лімітів щодо банківських продуктів, пов’язаних із кредитуванням;

встановлення методики оцінки забезпечення за наданими кредитами;

встановлення порядку роботи з проблемною заборгованістю за кредитами;

встановлення плану формування резервів (резервів і списання збитків за кредитами);

проведення управлінських заходів щодо приведення кредитно-інвестиційної діяльності банку у відповідність до його стратегічних цілей.

Бізнес-блок: на цей блок покладено завдання залучення клієнтів та питання розвитку бізнесу.

До цього блоку відносяться такі структурні підрозділи: управління розвитку корпоративного бізнесу, управління банківських технологій та розвитку бізнесу, управління розвитку та контролю регіональної мережі, управління справами та ін.

Блок підтримки продаж і обслуговування клієнтів: підрозділи цього блоку виконують функції підтримки всіх видів послуг, що надаються банком, безпосереднє обслуговування клієнтів, надання консультацій та допомоги.

До цього блоку відносяться такі структурні підрозділи: управління обслуговування клієнтів, управління роздрібного бізнесу.

Блок контролю та забезпечення безпеки діяльності: входять підрозділи: відділ внутрішнього аудиту; управління бюджетування, фінансового аналізу та контролю; юридичне управління; служба безпеки банку.

Фінансовий блок: завданнями виступають мобілізація коштів, їх перерозподіл, створення відповідних фондів для обслуговування процесу надання послуг.

До даного блоку відносяться наступні підрозділи: бухгалтерія; казначейство; управління по роботі з цінними паперами; відділ акціонерного капіталу; управління інвестування; управління адміністрування активних операцій та ін.

Ревізійна комісія: здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю банку.

Функції ревізійної комісії:

контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;

розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників;

вносить на загальні збори акціонерів або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених її компетенції та стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку за дорученням загальних зборів учасників, спостережної ради банку.

готує висновки до звітів і балансів банку.

Таким чином, основні фінансові показники свідчать про стабільну і прибуткову діяльність банку, організаційна структура сформована з урахуванням особливостей сучасної діяльності банківських установ та міжнародного досвіду. Органами управління банком є Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада банку, Правління банку. Діяльність банку контролюють Ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. Вищим органом управління є Загальні збори акціонерів. Структура банку поділена на блоки також в банку створена система колегіальних органів управління.

2.2 Загрози фінансово-економічної безпеки підприємства

Сучасні умови, які пов’язані з світовою економічною кризою, не дозволяють кредитно-фінансовій системі зневажливо відноситися до банківської безпеки. Звичайно, фінансова безпека комерційних банків потерпає від локальних і глобальних фінансових криз. Головними причинами банківської кризи можуть бути: недостатній нагляд за комерційними банками; слабке управління ними; надмірне втручання уряду у справи банків.

Основною метою безпеки банківської діяльності вважається можливості заподіяння банку збитків або упущення вигоди; забезпечення ефективної діяльності банку та якісної реалізації ним операцій та угод. До основних завдань безпеки банківської діяльності входять: захист законних інтересів банку і його працівників; профілактика та попередження правопорушень і злочинних посягань на власність і персонал банку; своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації; оперативне реагування елементів структури банку на загрози, що виникають, та негативні тенденції розвитку зовнішніх і внутрішніх обставин; виявлення внутрішніх і зовнішніх причин і умов, які можуть сприяти заподіянню банку, його працівникам, клієнтам і акціонерам матеріальної та іншої шкоди, перешкоджати їх нормальній діяльності; виявлення та формування причин і умов, сприятливих для реалізації банком своїх основних інтересів; виховання та навчання персоналу з питань безпеки; послаблення шкідливих наслідків від акцій конкурентів або злочинців, спрямованих на підрив безпеки банку; збереження й ефективне використання фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів банку.[1]

Фінансові ризики здебільшого виникають унаслідок недотримання банківськими спеціалістами принципів забезпечення фінансової безпеки. І ця проблема інтернаціональна.

Забезпечення фінансової безпеки комерційних банків та їх установ є дуже важливим ще й тому, що підрив довіри до кредитних інститутів завдає збитків фінансовій безпеці всієї країни. Передусім, слід зазначити, що фінансова безпека банків – проблема не лише національна, а й міжнародна.[2]

Фінансова безпека комерційного банку обумовлена рівнем підтримання ліквідності, впровадженням фінансових інновацій, охороною інформації, збереженням активів, забезпечення прибутковості.

На фінансову безпеку банку впливають[1]:

рівень обов’язкового резервування (для збільшення пропозиції грошей НБУ зменшує норматив обов’язкового резервування, для зменшення пропозиції грошей норматив обов’язкового резервування збільшується);

рефінансування Національного банку України ( необачна політика НБУ може призвести до великих втрат комерційного банку і навіть до його ліквідації);

система розрахунків(найсерйозніша проблема – некваліфіковане управління керівниками окремих комерційних банків структурою активів і пасивів);

конкурентне середовище ( недобросовісна конкуренція);

прогалини законодавчої бази ( досі відсутній закон про банківську таємницю).

Для підтримки фінансово-економічної безпеки необхідно проводити такі заходи[3]:

розробка рекомендацій по удосконаленню заходів фінансово-економічної безпеки;

взаємодія з правоохоронними органами у питаннях протидії посягань на власність і діяльність банків;

інформаційно-аналітичне дослідження позичальників на стадії звернення їх в банк для отримання кредиту;

участь в проведенні моніторингу кредитних операцій, виявлення ознак, що вказують на можливість невиконання зобов’язань за кредитними договорами;

надання консультацій працівникам банку з питань фінансово-економічної безпеки.

Фінансова і економічна безпека банків є важливим інструментом для досягнення їх комерційної мети – збільшення прибутку, накопичення капіталу, захисту їх різних інтересів, а також зміцнення позицій на ринку банківських послуг.

2.3. Система забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства

Система економічної безпеки підприємства – це сукупність взаємопов’язаних елементів (спеціальних структур, засобів, методів і заходів), здатних забезпечити безпеку ведення бізнесу від внутрішніх і зовнішніх загроз. У цьому контексті систему можна охарактеризувати комплексом управлінських, страхових, правових, економічних, охоронних, режимних, судово-правових та інших заходів із захисту бізнесу від незаконних посягань, мінімізації або уникнення матеріальних та інших втрат.

Система економічної безпеки підприємства (СЕБП) є надійною, якщо виробничі, комерційні та інвестиційні процеси на підприємстві забезпечуються фінансовими ресурсами безперебійно, своєчасно й у достатній кількості.

Забезпечення економічної безпеки підприємств потребує створення специфічного механізму попередження та мінімізації дії загроз. Однак поки не існує єдиної теоретичної і методологічної бази визначення критеріїв, методики аналізу й попередження загроз для підтримки економічної безпеки підприємства, механізму організації управління нею.

Ефективності системи економічної безпеки вимагає обґрунтування використання різних підходів оцінки СЕБП. Кількісну оцінку рівня економічної безпеки підприємства можна подати альтернативно через інтегральну оцінку коливання основних керуючих параметрів підприємницької структури. Тому, у зв’язку із цим, виникає необхідність систематизації принципів досягнення і збереження економічної безпеки підприємства [14].

Теоретичною основою досліджень є методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних наукових досліджень. У роботі використані методи порівняльного аналізу (при дослідженні різних підходів оцінки економічної безпеки підприємства), системно-структурний аналіз (при формуванні структури механізму забезпечення економічної безпеки підприємства).

Побудова СЕБП повинна здійснюватися на основі дотримання таких принципів:

законності;

прав і свобод громадян; централізованого керівництва; компетентності;

конфіденційності;

комплексного застосування ресурсів і коштів;

самостійності й відповідальності за забезпечення економічної безпеки підприємства;

передової матеріально-технічної оснащеності;

корпоративної етики; координації та взаємодії з органами влади й керівництва.

СЕБП може бути побудована на основі одного з таких принципів:

1. Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій і передумов, що сприяють розвитку загроз економічного стану підприємства.

2. Законність. Заходи економічної безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів.

3. Комплексне застосування сил і коштів. Для забезпечення економічної безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

4. Координація та взаємодія ззовні й усередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об’єднанню зусиль усіх підрозділів і служб підприємств.

5. Компетентність. Працівники мають вирішувати питання безпеки на професіональному рівні.

6. Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення економічної безпеки підприємства не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

7. Планова основа діяльності. Діяльність із забезпечення безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки підприємства, підпрограм забезпечення безпеки за основними її видами та розробленими для їх виконання планами роботи підрозділів підприємства.

8. Системність. Цей принцип припускає врахування всіх факторів, які здійснюють вплив на безпеку підприємства.

Для підприємств різних галузей набір показників, які характеризують їх виробничо-фінансову діяльність, буде різним. Але принципи вибору показників для всіх підприємств є спільними: показники мають бути надійними, зіставними в різні періоди, узагальнюючими (синтетичними) для своїх груп, відносно незалежними один від одного для забезпечення адекватності моделі системи економічної безпеки.

Основними факторами, що впливають на економічну безпеку, є: економічний потенціал;

випереджаюча конкурентоздатність продукції;

якість та ефективність фінансової системи;

стан і кваліфікація трудових ресурсів;

техніко-технологічний рівень виробництва;

науково-технічний та інноваційний потенціал;

рівень ділової активності служб маркетингу й менеджменту;

ставлення керівництва до нововведень;

соціальний захист працівників тощо.

Головним показником ефективності СЕБП є прибуток (його розмір у порівнянні із залученими коштами, своєчасність отримання тощо). Якщо підприємство не отримує прибутку чи його розмір не відповідає обсягу інвестованого капіталу, можна вважати, що впроваджена система економічної безпеки не ефективна.

За результатами дослідження найбільш відомих підходів до оцінки

рівня економічної безпеки підприємства можна зробити висновок, що ці підходи складно використовувати для оцінки ефективності СЕБП. Тому необхідно розробити критерій (інтегральний показник) економічної безпеки підприємства, який би відповідав таким умовам, як:

наявність чітких фіксованих меж;

зіставність різночасових оцінок рівня економічної безпеки одного підприємства, а також підприємств різних галузей;

простота й доступність методики розрахунку, яка базується на наявних облікових даних, її універсальність.

Подальші дослідження в цьому напрямі із застосуванням математичних методів дадуть змогу розробити метод оцінки рівня економічної безпеки підприємства.

Визначення сукупності критеріїв ефективності СЕБП дозволять розробити оптимальну модель СЕБП, що дасть змогу звузити порогові значення щодо оцінки фінансово-економічних показників підприємств з нестійким фінансовим станом і посилить дію на них системи фінансового контролю для створення реальних умов виходу їх з кризи.

Дослідження та узагальнення існуючих принципів забезпечення ефективності СЕБП і підходів до її оцінки дозволило окреслити шлях удосконалення СЕБП, який полягає в розробленні методики визначення рівня економічної безпеки з використанням математичних методів і вартісних показників, що є напрямом подальших досліджень.

ВИСНОВКИ

Найважливішим етапом забезпечення економічної безпеки є стратегічне планування і прогнозування його економічної безпеки. Цей етап включає в себе розробку стратегічного плану забезпечення економічної безпеки. У цьому документі необхідно задати якісні параметри використання корпоративних ресурсів підприємства в поєднанні з його організаційно-функціональною структурою і взаємозв’язками структурних підрозділів, а також деякі кількісні орієнтири забезпечення функціональних складових і ЕБП в цілому.

Виділено проектування системи економічної безпеки як самостійний напрямок управлінської діяльності, оскільки постановка та методи рішення задач при проектуванні системи економічної безпеки істотно відрізняються від виробничих або інших організаційних дій.

Система економічної безпеки кожного підприємства є індивідуальною, її повнота і дієвість залежать від чинної в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних і фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості гарантування безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств.

Надійна економічна безпека підприємства можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації. Ця система забезпечує можливість оцінити перспективи зростання підприємства, розробити тактику і стратегію його розвитку, зменшити наслідки фінансових криз  і негативного впливу нових загроз та небезпек.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Шаваев А.Г. Криминологическая безопасность негосударственных обьектов экономики. – М.:ИНФРА-М,1995

Шлыков В.В. Комплексное обеспечение экономической безопасност предприятия. – СПб.: Алетейя, 1999

Юдина Е. В режиме коммерческой тайны // Диалог. – 1992. – №№4-5

Ярочкин В.И. Система безопасности фирмы. – М.: Ось-89, 1997

Безопасность. Дайджест. – Харьков: Альфа-Б, 1992

Лукашин В.И. Экономическая безопасность. Учебно-практическое пособие / Моск. гос. ун-т экономики, статистики и информатики. – М.: МЭСИ, 1999

Грунин О.А., Грунин С.О. Экономическая безопасность организации. – СПб.: Питер, 2002. – 160 с.

Даллес А. Искусство разведки: Пер. с англ. с сокращениями. – М.: Междунар. отношения, 1992. – 288с.

Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ «Студцентр», 1997. – 176с.

Іванілов О.С. Економіка підприємства [Електронний ресурс] –http://pidruchniki.ws/13290311/ekonomika/tema_ekonomichna_bezpeka_pidpriyemstva

Іванюта Т.М. Заїчковський А.О. Економічна безпека підприємства. Навчальний посібник. – К. – 2009.

Лямин И. Служба безопасности: скупой платит дважды // Бизнес-информ. – 1992. – №6.

Мак-Мак В.П. Служба безопасности предприятия. Организационно-управленческие и правовые аспекты деятельности. – М.: Мир безопасности, 1999.

Скотт Синк Д. Управление производительностью. – М.: Прогресс., 1989

Степашин С.В., Шульц В.Л. Вопросы безопасности в системе государственного и муниципального управления. Ч.1. Общие принципы и геополитические аспекты безопасности РФ. – СПб.: СПбГТУ, 1994

Шаваев А.Г. Безопасность корпораций. Криминологические, уголовно-правовые и организационные проблемы. – М.: Концерн «Банковский Деловой Центр», 1998

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Модель організаційної структури АКБ “КомБанк

Загальні збори акціонерів

Спостережна Рада банку

Правління банку

Бізнес-блок

Блок підтримки продаж і обслуговування клієнтів

Фінансовий блок

Блок контролю та забезпечення безпеки діяльності

Кредитний комітет

Тендерний комітет

Тарифний комітет

Комітет управління активами і пасивами

Ревізійна комісія

Управління розвитку корпоративного бізнесу

Управління банківських технологій та розвитку бізнесу

Бухгалтерія

Казначейство

Управління розвитку та контролю регіональної мережі

Управління обслуговування клієнтів

Управління по роботі з цінними паперами

Відділ внутрішнього аудиту

Управління справами

Управління бюджетування фінансового аналізу та контролю



Страницы: Первая | ← Назад | 1 | 2 | 3 | Вперед → | Последняя | Весь текст