ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Комплексне забезпечення фінансово-економічної безпеки»

на тему: Розробка системи забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства (на прикладі Акціонерний комерційний банк “КомБанк)

Студента 1 курсу УФЕБ-13м групи

Спеціальності 8.18010014 “Управління фінансово-економічною безпекою”

Дмитренка Д.В.

Керівник к.е.н., професор Захаров О.І.

Кількість балів __________________

Національна шкала ______________

Оцінка ECTS __________________

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Київ – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ5

1.1. Сутність та зміст економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності5

РОЗДІЛ 2. ПРОЄКТУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА АКБ «КОМБАНК»23

2.1.Загальна характеристика підприємства23

2.2 Загрози фінансово-економічної безпеки підприємства30

2.3. Система забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства33

ВИСНОВКИ37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:38

ДОДАТКИ40

ВСТУП

З розвитком ринкових відносин в Україні вітчизняні підприємства зіткнулися з істотним зменшенням прямої державної підтримки їх діяльності і необхідністю створення умов для свого безпечного розвитку власною силою. Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності надійної системи економічної безпеки. Сучасне підприємство знаходиться в умовах безперервної зміни зовнішнього середовища його існування. Ця нестабільність вимагає від господарюючих суб’єктів постійної адаптації, зокрема пошуку нових і вдосконалення вже відомих засобів забезпечення системи економічної безпеки заради досягнення економічної і соціальної мети діяльності підприємства.

В перекладі з грецького «безпека» означає «володіти ситуацією», тобто, безпека – це такий стан суб’єкта, при якому ймовірність зміни властивих цьому суб’єкту якостей та параметрів його зовнішнього середовища незначна, менше певного інтервалу. Економічну безпеку підприємства можна розглядати, як одну з складових загального поняття «безпека». Будь-який збиток рано чи пізно отримує оцінку в грошовому виразі, тобто може бути виділена чисто економічна складова збитку.

Мета курсової роботи є розробка пропозицій щодо впровадження комплексного підходу до забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства АКБ «КомБанк».

Об’єктом дослідження є організація забезпечення економічної безпеки підприємства АКБ «КомБанк».

Предмет дослідження є розробка системи забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства АКБ «КомБанк».

Відповідно до мети курсової роботи поставлені наступні завдання:

ознайомитися з сучасними підходами до визначення сутності та змісту економічної безпеки підприємств;

розглянути концептуальні основи системи економічної безпеки підприємства;

надати загальну характеристику підприємству АКБ «КомБанк»;

проаналізувати існуючи та потенційні загрози фінансово-економічної безпеки підприємства;

розробити систему забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства.

Практичне значення курсової роботи полягає втому що пропозиції надані в ній можуть бути використані при розробки сучасних систем забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств в Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Сутність та зміст економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності

У сучасних економічних глобальних умовах більшість підприємств працюють в умовах невизначеності, непередбачуваності. Нестабільна політична і соціально-економічна ситуація в країні посилюють ступінь ризику прийняття рішень і функціонування підприємств загалом. Сучасна будова фінансової архітектури (показники фінансової звітності) та аналізу на їх основі перспектив розвитку підприємства не дають змоги повною мірою визначити фінансову позицію підприємства на ринку капіталів. Тому сьогодні потрібно задекларувати напрямки розвитку М(С)БО, які мають за мету посилити динаміку показників публічної фінансової звітності. Переведення методології основи обліку і фінансової звітності з інформацією про активи в інформаційну площину ресурсного потенціалу підприємства, які корелюють з економічною безпекою підприємства, є важливим.

Один з найістотніших впливів на формування економічної безпеки підприємства здійснює держава. Використовуючи прямі та непрямі прийоми втручання, держава впливає на економічний і соціальний розвиток країни. Спільною проблемою для підприємства і держави виступає економічна безпека. Проблема полягає у тому, що під час створення основи для економічної безпеки державі потрібно не завдати шкоди діяльності підприємства. Через відсутність законів, які б однозначно регламентували діяльність і захист підприємств, цей факт змушує їх вдаватися до неправомірних дій для того, щоб захистити себе. Хоча у Конституції України згадується, що держава повинна дбати як про власну економічну безпеку, так, до речі, і про захист прав усіх суб’єктів, зокрема й тих, що провадять підприємницьку діяльність.

Сьогодні головними проблемами підприємств в сфері економічної безпеки виступають:

неконтрольована приватизація;

банкрутство неефективних підприємств, які не витримують ринкової, зокрема й недобросовісної, конкуренції;

відсутність прозорої податкової системи.

Крім того, потреба в ефективній кадровій політиці є першочерговою для функціонуючих підприємств.

Для забезпечення економічної безпеки для підприємства важливо враховувати розміщення підприємства, природні ресурси, трудовий потенціал підприємства, освітньо-кваліфікаційний рівень працівників підприємства, рівень забезпечення населення тощо.

Можна виділити внутрішні, зовнішні чинники, які впливають на діяльність підприємства. До внутрішніх зараховуємо такі:

Вид діяльності підприємства, досвід, відповідна кваліфікація керівництва і персоналу, наявність відповідних комунікацій для підприємства, форма власності, пропорції між власним і залученим капіталом, інноваційна діяльність, організація виробництва, показники фінансового стану, ефективна маркетингова діяльність. До внутрішніх загроз відносимо наступні фактори: недоліки у виробничому процесі, дефіцит у фінансуванні, низький рівень кваліфікації персоналу підприємства, низький рівень менеджменту.

До зовнішніх факторів зарахуємо: стабільність економічної ситуації в країні, рівень конкуренції, частка ринку, постачальники, споживачі, нові технології, державні органи.

До зовнішніх загроз відносимо: зменшення купівельної спроможності споживачів, рівень інфляції, сезонні коливання попиту, кризи окремих галузей.

Сьогодні в умовах ринкових відносин підприємства є економічно самостійними: визначають свою економічну політику, вибирають постачальників, організовують як виробництво, так і збут продукції, повністю несуть відповідальність за результати господарської діяльності.

Тому, на нашу думку, побудовою системи економічної безпеки повинне займатися як саме підприємство, так і держава. Шляхами вирішення

проблем, пов’язаних з економічною безпекою підприємств, для вітчизняних є: прийняття чіткої законодавчої бази, активна участь у міжнародних виставках, семінарах, залучення міжнародного досвіду провідних країн, підвищення кваліфікації працівників, підвищення продуктивності праці, наближення рівня оплати праці до показників розвитих країн, забезпечення системи захисту конфіденційної інформації, диверсифікація постачальників, покупців. Тому на кожному підприємстві повинна бути створена програма визначених дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.

Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищого рівня і суб’єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, державою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослідження макроекономічних аспектів економічної безпеки [1].

Поняття “економічна безпека” пройшло чимало переосмислень у зв’язку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням факторів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття “економічна безпека” почало застосовуватися на Заході у зв’язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних зв’язків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам.

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступального економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхідних благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні потреби. Раніше усі питання, пов’язані із забезпеченням безпеки покладалися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворення системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі.

На макрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні нормальної і стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку інформації [2].

Економічну безпеку підприємства можна трактувати, як:

стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні господарської діяльності в певній ситуації;

стан всіх ресурсів підприємства (капіталу, трудових ресурсів, інформації, технологій, техніки, прав) та підприємницьких здібностей, при якому можливе найефективніше їх використання для стабільного функціонування і динамічного науково-технічного та соціального розвитку, здатність запобігати або швидко нівелювати різні внутрішні та зовнішні загрози;

сукупність організаційно-правових, режимно-охоронних, технічних, технологічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналітичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до їхніх цілей та завдань;

стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв’язків менеджменту.

Головна мета управління економічною безпекою — забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку [1,2].

До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта господарювання;

досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав інформації, технології та устаткування);

загально стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;

стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

загально-тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;

здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

загальна оцінка досягнутою рівня економічної безпеки.

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

1.2. Концептуальні основи системи забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності

Економічна безпека підприємництва залежить передусім від наявності правової системи його захисту та ефективного механізму забезпечення її реалізації.

Економічна безпека це складна багатофакторна категорія, яка дозволяє зберігати стійкість до зовнішніх та внутрішніх загроз, характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення для задоволення потреб громадян, суспільства і держави на якомусь визначеному рівні.

Економічна безпека[3] — стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях. Складова частина національної безпеки, її фундамент і матеріальна основа. Об’єктом економічної безпеки виступає як економічна система узята в цілому, так і її складові елементи: природні багатства, виробничі і невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, людські ресурси, господарські структури, сім’я, особа.

Якщо розглядати економічну безпеку підприємства, то до її складових  більшість науковців відносять такі, як: — фінансова (досягнення найбільш ефективного використання ресурсів); — політико-правова (дотримання чинного законодавства, всебічне правове забезпечення правової діяльності підприємства); — інтелектуальна і кадрова (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом); — техніко-технологічна (ступінь відповідності застосованих на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам за умови оптимізації витрат ресурсів); — [6]інформаційна (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства); — екологічна (дотримання чинних екологічних норм); — силова (забезпечення фізичної безпеки працівників підприємства).

Таке визначення економічної безпеки підприємства дозволяє показати, що підприємство, яке знаходиться в ситуації невизначеності, непередбачуваності, зміни як внутрішніх умов господарювання, так і зовнішніх: політичних, макроекономічних, екологічних, правових — приймає ризикові рішення в умовах жорсткої конкуренції, досягає запобігання, послаблення або захисту від існуючих або прогнозованих небезпек та загроз; що в даних умовах воно забезпечує досягнення цілей бізнесу. В даній ситуації ресурси підприємства (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності, інформація, інтелектуальна власність, технології тощо) використовуються не лише для запобігання небезпекам та загрозам, а передусім для досягнення цілей бізнесу. Виявлення, попередження небезпек та загроз, використання ресурсів для запобігання нанесенню шкоди, прийняття ризикових рішень, боротьба з конкурентами тощо — це шлях для досягнення стратегічних цілей бізнесу.[7]

Важливість визначення економічної безпеки підприємства впливає на створення системи забезпечення економічної безпеки підприємства на практиці. Зазначимо, що в першому випадку забезпечення ідеологічно і практично буде зведено до захисту вибраного у визначенні параметра, або елементу, що характеризує безпеку. У другому – забезпечення економічної безпеки підприємства – це ширше завдання надання об’єктові (підприємству) таких якостей, включаючи внутрішню структуру і порядок функціонування, за яких воно зможе досягти своєї мети (рис.). Тому, на наш погляд, другий підхід є правильнішим.

Рис.1.1. Підходи до убезпечення підприємства

Відповідно до даної схеми можна надати наступну характеристику системі безпеки підприємства [3]:

Система економічної безпеки підприємства не може бути шаблонною. Вона має бути унікальною на кожному підприємстві, оскільки залежить від особливостей кожного підприємства (рівня розвитку, структури, величини, виробничого потенціалу та ефективності його використання, напряму діяльності, кваліфікації кадрів, виробничої дисципліни, конкурентного середовища, місця розташування, ризикованості виробництва, наявності секретних матеріалів та ступеня їх секретності тощо).

Система безпеки підприємства повинна бути самостійною, відокремленою від аналогічних систем інших виробничих одиниць. Ллє її відокремленість відносна. Багато завдань, які постають перед системою безпеки підприємства, не можуть бути виконані самостійно, без необхідних рішень, що приймаються на більш високому рівні, передусім на державному. Служба безпеки конкретного підприємства залежить також від активності протидії служб безпеки конкурентів та, в першу чергу, від їх розвідувальних підрозділів. Вона створюється та функціонує на основі прийнятих законодавчих в країні актів, наявності та можливості придбати засоби захисту, рівня підготовки та кваліфікації кадрів тощо.

Система безпеки підприємства повинна бути комплексною. Вона покликана забезпечити безпеку економічну, науково-технічну, кадрову, інтелектуальну екологічну, інформаційну, фізичну, техногенну, пожежну, зв’язку тощо. Враховуючи перераховане, до складу системи економічної безпеки повинні входити відповідні елементи, органи, сили, засоби. Лише комплексність системи економічної безпеки може забезпечити відповідну надійність безпеки підприємства.

Але основним положенням є дієвість та ефективність економічної безпеки, оскільки унікальність, самостійність та комплексність системи економічної безпеки не дає жодної гарантії, що ця система буде діяти, окрім того, діяти ефективно.

Створення системи безпеки підприємства та організація її успішного функціонування повинні ґрунтуватись на методологічних основах наукової теорії безпеки. Повинні бути визначені цілі системи безпеки підприємства: що необхідно здійснити, чого слід досягти; які завдання необхідно вирішити для досягнення поставлених цілей; які основні функції системи безпеки підприємства — визначити коло діяльності цієї системи. Система безпеки будується на основі певних наукових принципів. Все це слугує методологічною основою створення системи безпеки підприємства.

Ціллю системи безпеки е своєчасне виявлення та запобігання як зовнішнім, так і внутрішнім небезпекам та загрозам, забезпечення захищеності діяльності підприємства та досягнення ним цілей бізнесу [2].

Досягти поставлених цілей можна за допомогою вирішення цілого комплексу завдань. До найбільш значних можна віднести[2]:

виявлення реальних та прогнозування потенційних небезпек та загроз;

знаходження способів запобігання їм, послаблення або ліквідації наслідків їх дії;

знаходження сил і засобів, необхідних для забезпечення безпеки підприємства;

організація взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами з метою запобігання та припинення правопорушень, спрямованих проти інтересів підприємства;

створення власної служби безпеки підприємства, що відповідає виявленим небезпекам та загрозам тощо.

Система безпеки підприємства покликана виконувати певні функції. До найбільш значних з них слід віднести [15]:

прогнозування, виявлення, попередження, послаблення небезпек та загроз;

забезпечення захищеності діяльності підприємства та його персоналу, збереження його майна;

створення сприятливого конкурентного середовища;

ліквідація наслідків нанесеної шкоди тощо.

Система економічної безпеки підприємства будується на певних принципах. Найважливіші з них [13]:

Комплексність, або системність.

Пріоритет заходів попередження (вчасність).

Безперервність.

Законність.

Плановість.

Економність.

Взаємодія.

Компетентність.

Поєднання гласності та конфіденційності.

Комплексність, або системність. Цей принцип передбачає створення такої системи безпеки, яка забезпечить захищеність підприємства, його майна, персоналу, інформації, різних сфер діяльності від будь-яких небезпек та загроз, непередбачуваних обставин. Тобто система безпеки, її складові елементи, сили, засоби повинні бути достатніми, щоб забезпечити економічну, екологічну, науково-технічну, кадрову, пожежну та інші види безпеки.

У забезпеченні безпеки підприємства повинні брати участь не лише штатні працівники та спеціальні служби, й практично всі співробітники підприємства.

Пріоритет заходів попередження (вчасність). Система безпеки повинна бути побудована таким чином, щоб вона могла на ранніх стадіях виявляти різноманітні деструктивні фактори, вживати заходи щодо попередження їх шкідливого впливу та нанесення збитків підприємству. Реалізація даного принципу економічно значно вигідніша, ніж усунення завданої шкоди.

Безперервність. Система безпеки повинна бути побудована таким чином, щоб вона діяла, постійно захищаючи інтереси підприємства в умовах ризику та протидії зловмисникам.

Законність. Вся робота із забезпечення безпеки підприємства повинна здійснюватися на основі чинного законодавства та не суперечити йому. Ті заходи безпеки, що розробляються на самому підприємстві, також повинні здійснюватися в межах чинних правових норм.

Плановість. Даний принцип вносить організованість у функціонування системи безпеки. Він дозволяє кожному учаснику процесу діяти логічно та послідовно, чітко виконуючи покладені на нього обов’язки та вирішуючи поставлені перед ним завдання. Діяльність із забезпечення безпеки організовується на основі єдиного задуму, що викладений в комплексній програмі та конкретних планах за окремими напрямками та видами безпеки.

Економність. Система безпеки повніша бути побудована таким чином, щоб витрати на її забезпечення були економічно доцільними, а вартість витрат повинна бути оптимальною та не перевищувати той рівень, при якому втрачається економічна доцільність їх застосування.

Взаємодія. Для забезпечення безпеки підприємства необхідно, щоб зусилля всіх осіб, що її забезпечують, підрозділів, служб були скоординованими. Всі учасники даного процесу повинні взаємодіяти один з одним. Вони повинні чітко знати, хто за що несе відповідальність і яку роботу виконує. Від узгодженості діяльності всіх учасників процесу залежить успіх справи, кінцевий результат та досягнення поставленої мети.

Принцип взаємодії передбачає також встановлення тісних ділових зв’язків та узгодження дій із зовнішніми організаціями (правоохоронними органами, місцевими та районними службами безпеки, органами влади тощо), що здатні надати необхідну допомогу в забезпеченні безпеки підприємства.

Поєднання гласності та конфіденційності. Система основних заходів безпеки повинна бути відома всім співробітникам підприємства, з метою забезпечення безпеки її вимоги повніші виконуватись. Це дозволить вчасно виявити потенційні і реальні небезпеки та загрози та запобігти їм. Одночасно цілий ряд способів, сил, засобів, методів забезпечення безпеки повинні бути засекречені та відомі лише вузькому колу осіб. Це дає можливість більш ефективно боротися як з внутрішніми, так і з зовнішніми загрозами, вчасно запобігати нанесенню шкоди підприємству.

Компетентність. Питання забезпечення безпеки підприємства є не другорядним, а життєво необхідним. В результаті дій зловмисників, недобросовісної конкуренції, прийняття дуже ризикованих рішень тощо підприємству може бути нанесено непоправної шкоди, тому питаннями забезпечення безпеки підприємства повинні займатись професіонали, що знають суть проблеми, вміють вчасно оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення.

Система безпеки підприємства будується у відповідності до політики, що проводиться, та стратегії безпеки.

Політика безпеки підприємства [20] являє собою систему поглядів, заходів, рішень, дій в галузі безпеки, що створюють умови, сприятливе середовище для досягнення цілей бізнесу.

Тобто, політика безпеки, що проводиться, дозволяє підприємству виконувати виробничу програму, виробляти конкурентоспроможну продукцію (товари, роботи, послуги), підвищувати ефективність виробництва, примножувати власність, отримувати необхідний прибуток тощо.

Під стратегією безпеки [18] розуміють сукупність найбільш важливих рішень, направлених на забезпечення програмного рівня безпеки функціонування підприємства.

Стратегії безпеки за своїм змістом бувають різноманітними. Можна виокремити три типи:

Стратегія, пов’язана з необхідністю рантового реагування на загрози (виробничій діяльності, майну, персоналу тощо), що виникають. Тобто вданому випадку діє принцип “загроза — відбиття”. Створені (найчастіше поспішно) для вирішення цього завдання підрозділи, служби, виділені сили та засоби можуть послабити або запобігти дії загрози, але може виникнути ситуація, коли підприємству буде завдана шкода.

Стратегія, орієнтована на прогнозування, завчасне виявлення небезпек та загроз, цілеспрямоване дослідження економічної та криміногенної ситуації як всередині підприємства, так і в оточуючому його середовищі. Виділені для рішення такого завдання спеціалісти, сформовані підрозділи та служби безпеки створюють можливість свідомо і цілеспрямовано проводити роботу з формування сприятливих умов для підприємницької діяльності.

Стратегія безпеки, направлена на відшкодування (відновлення, компенсацію) нанесених збитків. Така стратегія може вважатись доцільною лише тоді, коли збитки можна відшкодувати, або коли немає можливості здійснити стратегію першого та другого типів.

У розумінні “системи безпеки підприємства” не існує єдиної думки [6,7,8,9,16]. Наприклад, на погляд В.П. Мак-Мака, система безпеки підприємства включає наукову теорію безпеки, політику та стратегію безпеки, засоби та методи забезпечення безпеки і концепцію безпеки підприємства [3,4,5].

В.І. Ярочкін визначає систему безпеки як організовану сукупність спеціальних органів, служб, засобів, методів та заходів, що забезпечують захист життєво важливих інтересів особистості, підприємства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз [15].

На думку О.А. Груніна та С.О. Груніна [9], система безпеки підприємства являє собою обмежену множину взаємопов’язаних елементів, що забезпечують безпеку підприємства та досягнення ним цілей бізнесу.

Складовими елементами такої системи є об’єкт та суб’єкт безпеки, механізм забезпечення безпеки, а також практичні дії щодо забезпечення безпеки. Розглянемо ці елементи детальніше [3,6].

Об’єктом безпеки виступає все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки. До них слід віднести:

різноманітні види діяльності підприємства (виробничу, комерційну, управління, постачання, планування тощо);

майно та ресурси підприємства (фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, інтелектуальні тощо);

персонал підприємства, його керівники, акціонери, власники, різноманітні структурні підрозділи, служби, партнери, співробітники, що володіють інформацією, яка становить комерційну таємницю, та інші.

Суб’єктами безпеки підприємства є ті особи, підрозділи, служби, органи, відомства, установи, що безпосередньо займаються забезпеченням безпеки бізнесу. Враховуючи широкий аспект діяльності із забезпечення безпеки підприємства, охопити її забезпечення за допомогою одного-двох органів недостатньо. Тому до суб’єктів безпеки підприємства віднесено багато органів. Всі вони можуть бути класифіковані за різними ознаками.

За приналежністю суб’єкти безпеки можна розділити на дві групи:

Перша — служби, що займаються цією діяльністю безпосередньо на підприємстві.

Друга — зовнішні органи та організації.

За безпосередньою участю:

Спеціальні суб’єкти.

Частково спеціальні.

Решта персоналу підприємства.

За виливом на об’єкт безпеки:

Прямого призначення.

Опосередкованого призначення. За легітимністю:

Офіційні органи.

Кримінальні структури.

За підпорядкованістю:

Державні органи.

Недержавні органи.

Синтезувавши подану класифікацію суб’єктів безпеки, можна виокремити дві групи та дати їм характеристику. До першої групи відносяться суб’єкти, що входять до структури самого підприємства та вирішують завдання щодо забезпечення його безпеки. До складу цієї групи входять спеціальні суб’єкти (служба безпеки чи охорона, пожежна команда, рятувальна служба та ін.); частково спеціальні (юридичний відділ, фінансова служба, медична частина та ін.); решта персоналу фірми, який також піклується про безпеку свого підприємства.

До другої групи суб’єктів відносяться ті, що знаходяться за межами підприємства та не підпорядковуються його керівництву [2]. Це передусім державні органи, що створюють умови забезпечення безпеки підприємства. До них відносяться:

Законодавчі органи, які приймають закони, що створюють правову основу діяльності щодо забезпечення безпеки на рівні держави, регіону, підприємства, особистості.

Виконавчі органи влади — які проводять політику безпеки, деталізують механізм безпеки.

Судові органи, які забезпечують дотримання законних прав підприємства та його співробітників.

Державні інститути, які здійснюють охорону кордонів, митний, валютно-експортний, податковий контроль тощо.

Правоохоронні органи, які ведуть боротьбу з правопорушеннями та злочинами.

Система науково-освітніх установ, які реалізують завдання щодо наукового опрацювання проблем безпеки та підготовки кадрів.

З початком ринкових реформ паралельно з державними почали виникати різноманітні приватні охоронні та детективні організації, аналітичні центри, інформаційні служби; навчальні, наукові та консультаційні організації тощо. Вони, як правило, за оплату надають послуги щодо охорони об’єктів, забезпечують захист інформації, комерційної таємниці, накопичують та надають інформацію щодо конкурентів, ненадійних партнерів і т. ін. Світовий досвід свідчить, що в основному саме недержавні організації вирішують завдання щодо забезпечення безпеки підприємництва.

Формування системи безпеки та передусім створення її органів (суб’єктів) залежить від розмірів підприємства, його економічних, фінансових, виробничо-технічних, інформаційних, інтелектуальних, професіональних, організаційних та інших можливостей.

Як свідчить досвід [7,11], малі підприємства найчастіше користуються послугами зовнішніх спеціалізованих приватних організацій: консалтингових, охоронних, інформаційних. До них відносяться реєстраційні палати, фірми, що займаються підбором та атестацією кадрів, кредитні бюро, які надають інформаційні послуги щодо ділового реноме партнерів, їх платоспроможності, центри маркетингових досліджень, приватні охоронні й детективні організації та ін.

Середні підприємства можуть використовувати комбіновану систему безпеки: з одного боку, у випадку необхідності отримувати послуга від зовнішніх організацій, з іншого — активно спиратися на можливості власних служб та підрозділів. Наприклад таких, як юридичний та фінансовий відділи, та служб маркетингу, охорони, техніки безпеки, кадрів, економічного аналізу, пропускного режиму, діловодства. З метою підвищення ефективності діяльності служб та підрозділів, які займаються захистом економічних інтересів фірми, на підприємстві повинен бути створений координуючий орган або призначений один з керівників відповідальним за економічну безпеку.

Для великого підприємства доцільним буде створення власної служби безпеки. Як правило, всю діяльність щодо забезпечення безпеки координує один з керівників підприємства. Для вироблення пропозицій та виконання консультативних функцій може створюватись рада з безпеки. Служба безпеки може включати найрізноманітніші відділи, групи, підрозділи. До найбільш значущих слід віднести підрозділи: охорони, режиму, роботи з кадрами, спеціального документообігу з грифом “КТ”, інженерно-технічного захисту, розвідки та контррозвідки, інформаційно-аналітичної діяльності, оперативного реагування, кризову групу.

Одним з найбільш значимих елементів системи безпеки підприємства є механізм її забезпечення, який являє собою сукупність законодавчих актів, правових норм, рушійних мотивів та стимулів, методів, заходів, сил та засобів, за допомогою яких суб’єкт впливає на об’єкт для досягнення цілей безпеки та вирішення завдань.

Сили та засоби, що використовуються, як правило, розподіляються на декілька груп: фінансові, кадрові, організаційні, технічні, інформаційні, правові, інтелектуальні тощо. За допомогою них вирішуються завдання щодо забезпечення безпеки. Так, наприклад, за допомогою технічних засобів, таких як відео та радіоапаратура, охоронно-пожежні системи тощо вирішують завдання щодо спостереження за об’єктами. За допомогою організаційних заходів створюють спеціальні підрозділи, зони безпеки, спеціальні пости, патрулі і т. ін. Фінансові засоби необхідні для придбання технічних пристроїв безпеки, утримання служби безпеки, підготовки кадрів, стимулювання праці. Аналогічним чином за призначенням використовуються й інші сили та засоби.

Система безпеки підприємства вирішить завдання, що перед нею поставлені, тоді, коли буде працювати, тобто її невід’ємною складовою є практичні дії щодо забезпечення безпеки бізнесу.

РОЗДІЛ 2. ПРОЄКТУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА АКБ «КОМБАНК»

2.1.Загальна характеристика підприємства

Акціонерний комерційний банк “КомБанк”, як акціонерне товариство відкритого типу, зареєстровано в 1991 році в Державному реєстрі банків. Голосіївською районною Державною адміністрацією у м. Києві проведена державна реєстрація акціонерного АКБ “КомБанк”.

Банк діє на підставі Статуту, зареєстрованого Головним управлінням Національного банку України, Банківської ліцензії, виданої Національним банком України, Дозволу виданого Національним банком України.

АКБ “КомБанк” є універсальною кредитно-фінансовою установою.

Протягом 2005 року основними видами діяльності банку були кредитування та інвестування в Україні, залучення депозитів від юридичних та фізичних осіб, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, операції з валютними цінностями, цінними паперами, а також надання інших видів послуг відповідно до Статуту банку, Ліцензії Національного банку України, чинних законодавчих та нормативних актів.

Стратегічною метою Банку згідно рішень Загальних зборів, Спостережної Ради Банку, є:

створення універсального банку, що надає повний спектр банківських послуг;

розробка і впровадження продуктів і послуг для корпоративних клієнтів;

розширення продуктового ряду для середніх, малих і приватних клієнтів;

розширення спектру кредитних послуг для населення (інвестиційне кредитування, кредитування на придбання автомобілів, кредитування співробітників підприємств в рамках впровадження зарплатних проектів строком до одного року під фінансову поруку підприємства);

оптимізація рівня кредитних ризиків;

одержання оптимального розміру прибутку від використання власних і залучених коштів;

Фінансова політика АКБ “КомБанк” будується на принципах надійності, ефективності, прибутковості, оперативності, доступності та зручності для клієнтів.

Характеристика банківської діяльності:

Діяльність АКБ “КомБанк” базується на чинному законодавстві та ліцензіях і дозволах, необхідних для діяльності банківської структури, а саме:

Дозвіл НБУ на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”;

Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; діяльність щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

Дозвіл Міністерства фінансів України на здійснення діяльності як депозитарію інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії.

Конкретно банк АБК „Комбанк” здійснює наступні види діяльності:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

надання гарантій і поручительства та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

операції з валютними цінностями;

емісію власних цінних паперів;

організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

Капітал банку “КомБанк” за останні роки постійно зростає та відповідає нормативам, визначеними Національним банком України. В період з 2000 року по 2006 рік він зріс на 37,31 млн. грн. Фінансовий результат в свою чергу за даний період зріс в 6,95 разів і на 1 січня 2006 року складає 3,81 млн. грн.

Кількість працівників, з урахуванням філіалів і відділень, більше 400 осіб.

Характеристика окремих структурних елементів:

Загальні збори акціонерів − це головний функціональний орган управління. Загальні збори мають повноваження:

визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

внесення змін та доповнень до статуту банку;

зміни розміру статутного капіталу банку;

призначення та звільнення голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

розподілу прибутку;

припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу.

Спостережна рада банку − представницький орган співвласників банку, його акціонерів, що вирішує основні питання діяльності банку. Спостережна рада банку формує органи управління, які проводять свою діяльність відповідно до рекомендацій і вказівок ради та виконує наступні функції:

призначає і звільняє голову та членів правління банку;

контролює діяльність правління банку;

визначає зовнішнього аудитора;

встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

приймає рішення щодо покриття збитків;

приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори акціонерів;

здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами акціонерів банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку, що затверджуються загальними зборами акціонерів банку.

Правління банку − орган управління, на який здійснює керівництво поточною діяльністю, формує фонди, необхідні для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів і спостережної ради банку. Склад правління банку затверджується спостережною радою банку, членами якої є керівники структурних підрозділів.

У межах своєї компетенції правління діє від імені банку, підзвітне загальним зборам акціонерів та спостережній раді банку.

Правління банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами акціонерів.

Голова правління банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Тарифний комітет: щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Комітет управління активами та пасивами: відповідає за визначення, впровадження і моніторинг політики банку з управління активами та пасивами.

Він виконує такі функції:

визначення політики з управління ліквідністю і фондами банку;

розподіл капіталу та підтримка адекватності регулятивного капіталу банку;

управління активами та пасивами відповідно до бізнес-плану банка;

управління ринковими ризиками банку (процентним, валютним, ціновим та ін.);

контроль за операціями казначейства;

проведення управлінських заходів щодо приведення структури банківського балансу у відповідність до стратегічних цілей і пріоритетів довгострокової політики банку

Тендерний комітет: діє з метою реалізації наступних завдань:

організації проведення процедур закупок товарів, робіт і послуг для потреб банку;

проведення на конкурсних засадах відбору нових інвестиційних проектів;

контролю за ефективністю використання цільових коштів.

Метою здійснення процедур закупок є визначення підрядної організації, яка запропонувала найвигіднішу тендерну пропозицію та здатна виконати замовлення у відповідності з проектом за умовами контракту.

Метою конкурсного відбору є визначення нових інвестиційних проектів для включення їх до інвестиційного розділу проекту на відповідний період, реалізація яких забезпечить ефективне та цільове використання коштів.

Кредитний комітет: відповідає за визначення та забезпечення проведення політики з управління ризиками в сфері кредитно-інвестиційної діяльності банку. Він виконує такі функції:

встановлення стандартів, інструкцій, методики і процедур щодо управління кредитним ризиком;

визначення методів оцінки рівня кредитного ризику і встановлення лімітів щодо банківських продуктів, пов’язаних із кредитуванням;

встановлення методики оцінки забезпечення за наданими кредитами;

встановлення порядку роботи з проблемною заборгованістю за кредитами;

встановлення плану формування резервів (резервів і списання збитків за кредитами);

проведення управлінських заходів щодо приведення кредитно-інвестиційної діяльності банку у відповідність до його стратегічних цілей.

Бізнес-блок: на цей блок покладено завдання залучення клієнтів та питання розвитку бізнесу.

До цього блоку відносяться такі структурні підрозділи: управління розвитку корпоративного бізнесу, управління банківських технологій та розвитку бізнесу, управління розвитку та контролю регіональної мережі, управління справами та ін.

Блок підтримки продаж і обслуговування клієнтів: підрозділи цього блоку виконують функції підтримки всіх видів послуг, що надаються банком, безпосереднє обслуговування клієнтів, надання консультацій та допомоги.

До цього блоку відносяться такі структурні підрозділи: управління обслуговування клієнтів, управління роздрібного бізнесу.

Блок контролю та забезпечення безпеки діяльності: входять підрозділи: відділ внутрішнього аудиту; управління бюджетування, фінансового аналізу та контролю; юридичне управління; служба безпеки банку.

Фінансовий блок: завданнями виступають мобілізація коштів, їх перерозподіл, створення відповідних фондів для обслуговування процесу надання послуг.

До даного блоку відносяться наступні підрозділи: бухгалтерія; казначейство; управління по роботі з цінними паперами; відділ акціонерного капіталу; управління інвестування; управління адміністрування активних операцій та ін.

Ревізійна комісія: здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю банку.

Функції ревізійної комісії:

контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;

розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників;

вносить на загальні збори акціонерів або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених її компетенції та стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку за дорученням загальних зборів учасників, спостережної ради банку.

готує висновки до звітів і балансів банку.

Таким чином, основні фінансові показники свідчать про стабільну і прибуткову діяльність банку, організаційна структура сформована з урахуванням особливостей сучасної діяльності банківських установ та міжнародного досвіду. Органами управління банком є Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада банку, Правління банку. Діяльність банку контролюють Ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. Вищим органом управління є Загальні збори акціонерів. Структура банку поділена на блоки також в банку створена система колегіальних органів управління.

2.2 Загрози фінансово-економічної безпеки підприємства

Сучасні умови, які пов’язані з світовою економічною кризою, не дозволяють кредитно-фінансовій системі зневажливо відноситися до банківської безпеки. Звичайно, фінансова безпека комерційних банків потерпає від локальних і глобальних фінансових криз. Головними причинами банківської кризи можуть бути: недостатній нагляд за комерційними банками; слабке управління ними; надмірне втручання уряду у справи банків.

Основною метою безпеки банківської діяльності вважається можливості заподіяння банку збитків або упущення вигоди; забезпечення ефективної діяльності банку та якісної реалізації ним операцій та угод. До основних завдань безпеки банківської діяльності входять: захист законних інтересів банку і його працівників; профілактика та попередження правопорушень і злочинних посягань на власність і персонал банку; своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації; оперативне реагування елементів структури банку на загрози, що виникають, та негативні тенденції розвитку зовнішніх і внутрішніх обставин; виявлення внутрішніх і зовнішніх причин і умов, які можуть сприяти заподіянню банку, його працівникам, клієнтам і акціонерам матеріальної та іншої шкоди, перешкоджати їх нормальній діяльності; виявлення та формування причин і умов, сприятливих для реалізації банком своїх основних інтересів; виховання та навчання персоналу з питань безпеки; послаблення шкідливих наслідків від акцій конкурентів або злочинців, спрямованих на підрив безпеки банку; збереження й ефективне використання фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів банку.[1]

Фінансові ризики здебільшого виникають унаслідок недотримання банківськими спеціалістами принципів забезпечення фінансової безпеки. І ця проблема інтернаціональна.

Забезпечення фінансової безпеки комерційних банків та їх установ є дуже важливим ще й тому, що підрив довіри до кредитних інститутів завдає збитків фінансовій безпеці всієї країни. Передусім, слід зазначити, що фінансова безпека банків – проблема не лише національна, а й міжнародна.[2]

Фінансова безпека комерційного банку обумовлена рівнем підтримання ліквідності, впровадженням фінансових інновацій, охороною інформації, збереженням активів, забезпечення прибутковості.

На фінансову безпеку банку впливають[1]:

рівень обов’язкового резервування (для збільшення пропозиції грошей НБУ зменшує норматив обов’язкового резервування, для зменшення пропозиції грошей норматив обов’язкового резервування збільшується);

рефінансування Національного банку України ( необачна політика НБУ може призвести до великих втрат комерційного банку і навіть до його ліквідації);

система розрахунків(найсерйозніша проблема – некваліфіковане управління керівниками окремих комерційних банків структурою активів і пасивів);

конкурентне середовище ( недобросовісна конкуренція);

прогалини законодавчої бази ( досі відсутній закон про банківську таємницю).

Для підтримки фінансово-економічної безпеки необхідно проводити такі заходи[3]:

розробка рекомендацій по удосконаленню заходів фінансово-економічної безпеки;

взаємодія з правоохоронними органами у питаннях протидії посягань на власність і діяльність банків;

інформаційно-аналітичне дослідження позичальників на стадії звернення їх в банк для отримання кредиту;

участь в проведенні моніторингу кредитних операцій, виявлення ознак, що вказують на можливість невиконання зобов’язань за кредитними договорами;

надання консультацій працівникам банку з питань фінансово-економічної безпеки.

Фінансова і економічна безпека банків є важливим інструментом для досягнення їх комерційної мети – збільшення прибутку, накопичення капіталу, захисту їх різних інтересів, а також зміцнення позицій на ринку банківських послуг.

2.3. Система забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства

Система економічної безпеки підприємства – це сукупність взаємопов’язаних елементів (спеціальних структур, засобів, методів і заходів), здатних забезпечити безпеку ведення бізнесу від внутрішніх і зовнішніх загроз. У цьому контексті систему можна охарактеризувати комплексом управлінських, страхових, правових, економічних, охоронних, режимних, судово-правових та інших заходів із захисту бізнесу від незаконних посягань, мінімізації або уникнення матеріальних та інших втрат.

Система економічної безпеки підприємства (СЕБП) є надійною, якщо виробничі, комерційні та інвестиційні процеси на підприємстві забезпечуються фінансовими ресурсами безперебійно, своєчасно й у достатній кількості.

Забезпечення економічної безпеки підприємств потребує створення специфічного механізму попередження та мінімізації дії загроз. Однак поки не існує єдиної теоретичної і методологічної бази визначення критеріїв, методики аналізу й попередження загроз для підтримки економічної безпеки підприємства, механізму організації управління нею.

Ефективності системи економічної безпеки вимагає обґрунтування використання різних підходів оцінки СЕБП. Кількісну оцінку рівня економічної безпеки підприємства можна подати альтернативно через інтегральну оцінку коливання основних керуючих параметрів підприємницької структури. Тому, у зв’язку із цим, виникає необхідність систематизації принципів досягнення і збереження економічної безпеки підприємства [14].

Теоретичною основою досліджень є методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних наукових досліджень. У роботі використані методи порівняльного аналізу (при дослідженні різних підходів оцінки економічної безпеки підприємства), системно-структурний аналіз (при формуванні структури механізму забезпечення економічної безпеки підприємства).

Побудова СЕБП повинна здійснюватися на основі дотримання таких принципів:

законності;

прав і свобод громадян; централізованого керівництва; компетентності;

конфіденційності;

комплексного застосування ресурсів і коштів;

самостійності й відповідальності за забезпечення економічної безпеки підприємства;

передової матеріально-технічної оснащеності;

корпоративної етики; координації та взаємодії з органами влади й керівництва.

СЕБП може бути побудована на основі одного з таких принципів:

1. Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій і передумов, що сприяють розвитку загроз економічного стану підприємства.

2. Законність. Заходи економічної безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів.

3. Комплексне застосування сил і коштів. Для забезпечення економічної безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

4. Координація та взаємодія ззовні й усередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об’єднанню зусиль усіх підрозділів і служб підприємств.

5. Компетентність. Працівники мають вирішувати питання безпеки на професіональному рівні.

6. Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення економічної безпеки підприємства не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

7. Планова основа діяльності. Діяльність із забезпечення безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки підприємства, підпрограм забезпечення безпеки за основними її видами та розробленими для їх виконання планами роботи підрозділів підприємства.

8. Системність. Цей принцип припускає врахування всіх факторів, які здійснюють вплив на безпеку підприємства.

Для підприємств різних галузей набір показників, які характеризують їх виробничо-фінансову діяльність, буде різним. Але принципи вибору показників для всіх підприємств є спільними: показники мають бути надійними, зіставними в різні періоди, узагальнюючими (синтетичними) для своїх груп, відносно незалежними один від одного для забезпечення адекватності моделі системи економічної безпеки.

Основними факторами, що впливають на економічну безпеку, є: економічний потенціал;

випереджаюча конкурентоздатність продукції;

якість та ефективність фінансової системи;

стан і кваліфікація трудових ресурсів;

техніко-технологічний рівень виробництва;

науково-технічний та інноваційний потенціал;

рівень ділової активності служб маркетингу й менеджменту;

ставлення керівництва до нововведень;

соціальний захист працівників тощо.

Головним показником ефективності СЕБП є прибуток (його розмір у порівнянні із залученими коштами, своєчасність отримання тощо). Якщо підприємство не отримує прибутку чи його розмір не відповідає обсягу інвестованого капіталу, можна вважати, що впроваджена система економічної безпеки не ефективна.

За результатами дослідження найбільш відомих підходів до оцінки

рівня економічної безпеки підприємства можна зробити висновок, що ці підходи складно використовувати для оцінки ефективності СЕБП. Тому необхідно розробити критерій (інтегральний показник) економічної безпеки підприємства, який би відповідав таким умовам, як:

наявність чітких фіксованих меж;

зіставність різночасових оцінок рівня економічної безпеки одного підприємства, а також підприємств різних галузей;

простота й доступність методики розрахунку, яка базується на наявних облікових даних, її універсальність.

Подальші дослідження в цьому напрямі із застосуванням математичних методів дадуть змогу розробити метод оцінки рівня економічної безпеки підприємства.

Визначення сукупності критеріїв ефективності СЕБП дозволять розробити оптимальну модель СЕБП, що дасть змогу звузити порогові значення щодо оцінки фінансово-економічних показників підприємств з нестійким фінансовим станом і посилить дію на них системи фінансового контролю для створення реальних умов виходу їх з кризи.

Дослідження та узагальнення існуючих принципів забезпечення ефективності СЕБП і підходів до її оцінки дозволило окреслити шлях удосконалення СЕБП, який полягає в розробленні методики визначення рівня економічної безпеки з використанням математичних методів і вартісних показників, що є напрямом подальших досліджень.

ВИСНОВКИ

Найважливішим етапом забезпечення економічної безпеки є стратегічне планування і прогнозування його економічної безпеки. Цей етап включає в себе розробку стратегічного плану забезпечення економічної безпеки. У цьому документі необхідно задати якісні параметри використання корпоративних ресурсів підприємства в поєднанні з його організаційно-функціональною структурою і взаємозв’язками структурних підрозділів, а також деякі кількісні орієнтири забезпечення функціональних складових і ЕБП в цілому.

Виділено проектування системи економічної безпеки як самостійний напрямок управлінської діяльності, оскільки постановка та методи рішення задач при проектуванні системи економічної безпеки істотно відрізняються від виробничих або інших організаційних дій.

Система економічної безпеки кожного підприємства є індивідуальною, її повнота і дієвість залежать від чинної в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних і фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості гарантування безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств.

Надійна економічна безпека підприємства можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації. Ця система забезпечує можливість оцінити перспективи зростання підприємства, розробити тактику і стратегію його розвитку, зменшити наслідки фінансових криз  і негативного впливу нових загроз та небезпек.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Шаваев А.Г. Криминологическая безопасность негосударственных обьектов экономики. – М.:ИНФРА-М,1995

Шлыков В.В. Комплексное обеспечение экономической безопасност предприятия. – СПб.: Алетейя, 1999

Юдина Е. В режиме коммерческой тайны // Диалог. – 1992. – №№4-5

Ярочкин В.И. Система безопасности фирмы. – М.: Ось-89, 1997

Безопасность. Дайджест. – Харьков: Альфа-Б, 1992

Лукашин В.И. Экономическая безопасность. Учебно-практическое пособие / Моск. гос. ун-т экономики, статистики и информатики. – М.: МЭСИ, 1999

Грунин О.А., Грунин С.О. Экономическая безопасность организации. – СПб.: Питер, 2002. – 160 с.

Даллес А. Искусство разведки: Пер. с англ. с сокращениями. – М.: Междунар. отношения, 1992. – 288с.

Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ «Студцентр», 1997. – 176с.

Іванілов О.С. Економіка підприємства [Електронний ресурс] –http://pidruchniki.ws/13290311/ekonomika/tema_ekonomichna_bezpeka_pidpriyemstva

Іванюта Т.М. Заїчковський А.О. Економічна безпека підприємства. Навчальний посібник. – К. – 2009.

Лямин И. Служба безопасности: скупой платит дважды // Бизнес-информ. – 1992. – №6.

Мак-Мак В.П. Служба безопасности предприятия. Организационно-управленческие и правовые аспекты деятельности. – М.: Мир безопасности, 1999.

Скотт Синк Д. Управление производительностью. – М.: Прогресс., 1989

Степашин С.В., Шульц В.Л. Вопросы безопасности в системе государственного и муниципального управления. Ч.1. Общие принципы и геополитические аспекты безопасности РФ. – СПб.: СПбГТУ, 1994

Шаваев А.Г. Безопасность корпораций. Криминологические, уголовно-правовые и организационные проблемы. – М.: Концерн «Банковский Деловой Центр», 1998

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Модель організаційної структури АКБ “КомБанк

Загальні збори акціонерів

Спостережна Рада банку

Правління банку

Бізнес-блок

Блок підтримки продаж і обслуговування клієнтів

Фінансовий блок

Блок контролю та забезпечення безпеки діяльності

Кредитний комітет

Тендерний комітет

Тарифний комітет

Комітет управління активами і пасивами

Ревізійна комісія

Управління розвитку корпоративного бізнесу

Управління банківських технологій та розвитку бізнесу

Бухгалтерія

Казначейство

Управління розвитку та контролю регіональної мережі

Управління обслуговування клієнтів

Управління по роботі з цінними паперами

Відділ внутрішнього аудиту

Управління справами

Управління бюджетування фінансового аналізу та контролю

Управління інформаційних технологій

Юридичне управління

Служба безпеки

Управління роздрібного бізнесу

Управління інвестування

Відділ акціонерного капіталу

Загальні збори акціонерів

Спостережна Рада банку

Правління банку

Бізнес-блок

Блок підтримки продаж і обслуговування клієнтів

Фінансовий блок

Блок контролю та забезпечення безпеки діяльності

Кредитний комітет

Тендерний комітет

Тарифний комітет

Комітет управління активами і пасивами

Ревізійна комісія

Управління розвитку корпоративного бізнесу

Управління банківських технологій та розвитку бізнесу

Бухгалтерія

Казначейство

Управління розвитку та контролю регіональної мережі

Управління обслуговування клієнтів

Управління по роботі з цінними паперами

Відділ внутрішнього аудиту

Управління справами

Управління бюджетування фінансового аналізу та контролю

Управління інформаційних технологій

Юридичне управління

Служба безпеки

Управління роздрібного бізнесу

Управління інвестування

Відділ акціонерного капіталу

ДОДАТОК Б

Матрична система забезпечення економічної безпеки

Апарат управління

підприємством

та структурні

підрозділи

Функції, що виконуються в системі економічної безпеки

Загальні

Спеціальні

Стратегія

Планування

Облік

Аналіз

Контроль

Аналіз ефективності

Використання ресурсів

Безпека праці

Комерційна таємниця

Оцінка партнерів і конкурентів

Захист контрактів

Захист інформації

Протидія злочинам

Контролінг

Генеральний директор

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Головний інженер

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Головний технолог

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Виробничо-технічний департамент

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Фінансово-економічний департамент

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Бухгалтерія

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Департамент маркетингу

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Департамент ІТ

Х

Х

Юридичне управління

Х

Х

Х

Х

Департамент економічної безпеки

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х



Страницы: 1 | 2 | 3 | | Весь текст