Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації

Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення МАН України

Шкільне наукове товариство «Інтелектуал»

Відділення: філологія

Секція: історія

ЧЕРВОНОГОРОД

Роботу виконала :

Цюприк Юля Володимирівна

учениця 8 –А класу

спеціалізованої школи I- III ступенів

ім..О.Маковея з поглибленим вивченням

інформаційних технологій та технологічних

дисциплін м.Заліщики

Науковий керівник:

Горішна Оксана Василівна

вчитель історії

спеціалізованої школи I- III ступенів

ім..О.Маковея з поглибленим вивченням

інформаційних технологій та технологічних

дисциплін м.Заліщики

Заліщики 2014

Вступ

Між селами Нагоряни і Нирків,на дні каньйону глибиною 150 м знаходиться урочище Червоне,омите водами річки Джурин – давнє місто Червоногород.

Червоногород – тема моєї дослідницької роботи.

Мета.Метою служить моє бажання розповісти про таке чудове та унікальне місце.Хороша місцевість,панорами,від яких перехоплює подих,привітні люди та неабияке історичне минуле – усе це про урочище Червоне.

Актуальність.У 2013 році обвалилась одна із замкових веж.Це сталося через людську байдужість до історичної пам`ятки.Якби ж було вчасно здійснено реставрацію,то обвалу можна було б уникнути.У цьому і полягає актуальність моєї роботи.Не будьмо байдужими!Не нехтуймо безцінним та найдорожчим!

1

Розділ 1

Історичне минуле урочища Червоне

У північно-західній частині Заліщицького району на відстані 27 км від міста Заліщики і 12 км від селища Товсте,між селами Нирків та Нагоряни,на дні каньйону глибиною 150 м знаходить урочище Червоне,омите водами річки Джурин – давнє місто Червоногород.

Назва Червоногород походить від червоного каменю-пісковика.Це забарвлення зумовлене надмірною кількістю оксиду заліза.

У письмових джерелах Червоногород згадується ще в IX столітті як резиденція руських князів.У 1240 році в цій місцевості було міське поселення.Перед нашестям монголо-татарів у 1241 році тут був дерев`яний замок,в якому відпочивали і розважались полюванням князі Галицько-Волинської землі.Червоногород став волосним центром князівства.

Через століття після монголо-татарської навали в долину Дністра приходять великі князі литовські.Ольгерд завдає татарам нищівного удару на річці Синюсі і приблизно в 1313 році дарує Поділля братам Коріатовичам.Коріатовичі розбудували міста на Поділлі з центром у Кам`янці.

У литовсько-руську добу в документах згадується Гринко –червоногородський воєвода,котрий 1307 року став подільським воєводою.Остаточне приєднання Поділля до Великого князівства Литовського відбулося в 1362 році.Великий князь Ольгерд призначив намісником Поділля князя Федора Коріатовича.Червоногород як повітовий центр Поділля користувався гербом князів Коріатовичів із зображенням святого Юрія в червоному полі.

У 1331 році прийшли до Червоногороду монахи домініканського ордену і заснували свій монастир.

У 1538 році монастир,замок і місто були зруйновані військом волоського господаря Петра.

2

Король Ягайло в 1395 році вогнем і мечем змінює «прописку» замку – віднині ці землі належать Польщі.

У 1434 році Червоногород став повітовим центром новоствореного Подільського воєводства й отримав статус королівського міста.Польський король Владислав Варненчик 1 жовтня 1442 року в Буді надав привілей кам`янецькому каштеляну і генеральному подільському старості Теодорику з Бучача на замок Червогород і приналежні села із записом 200 гривень.

Часті напади татарів,волохів,угорців та інших ворогів руйнували замок і місто.Упродовж століть Червоногородом володіли представники родин Бучацьких,Язловецьких,Даниловичів,Гербуртів,Скарбків та інших.

У 1615 році Червоногород перейшов у власність львівського каштеляна Миколи Даниловича.Він на початку XVII століття на місці дерев`яного спорудив кам`яний замок,що мав вигляд мурованого чотирикутника з високими оборонними мурами,чотирма баштами по кутах і в`їзною брамою.Замок омивався річкою Джурин.

Завдяки подружжю Лісецьких у 1615 році в Червоногороді неподалік замку збудовано костел під титулом Вознесіння Діви Марії.У 1623 році у селі Нагоряни споруджено церкву Святого Миколи.Цей храм є найстарішим у Заліщицькому районі.Біля Дому Божого є стара дерев`яна дзвіниця.В церкві зберігаються старі іконостас та ікони.

Незліченні біди приходили в наш край у XVI – XVII століттях під час нападів татарських і ногайських ординців.Після битви під Цецорою в 1620 році татари розбрелися по Поділлі,грабуючи села і міста.Мурза Кантемір – командир ногайської орди був у наших краях і тримав в облозі Червоногородську фортецю.Він зі своїм обозом стояв у лісі за сьогоднішнім цвинтарем села Нагоряни.

3

Ця місцевість і до сьогодні зветься Кантемирівкою.Татарські війська довго не могли здобути замок у Червоногороді,який омивався водою.Вороги прорубали кам`яний кряж,надавши Джурину нове русло,фортеця була взята і зруйнована.А 16-метровий водоспад,що утворився,є найвищим на рівнинах України.Водоспад штучного походження зробила орда Кантеміра.

Восени 1648 року під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького селяни Торського,Лисівців,Шипівців,Головчинців та містечка Товстого здобули Червоногородський замок королівського старости Миколи Даниловича.

Від 1672 – 1699 років,коли Поділля було зайняте османами,місто занепало.У скорому часі Червоногородську твердиню здобули штурмом війська турецького султана Магомета IV.

Турецьке панування на Поділлі тривало 27 років.

Після 1683 року польська шляхта розпочала бойові дії на Поділлі,щоб відвоювати втрачені маєтки.Ослаблена після поразки під Віднем(1683 р.) Туреччина змушена була заключити Карловицький мир.Червоногородський повіт знову повернувся під владу Польщі.

Упродовж XVIII століття Червоногородська фортеця перебувала в напівзруйнованому стані.

У 1778 році австрійський уряд продав замок князю Каролю Понінському,який разом з староством перейшов у його володіння.

Князь Кароль Понінський у 1820 році сказав розібрати три падаючі мури і дві башти замку в Червоногороді.Один оборонний мур і дві прилеглі до нього башти перебудував на замок-палац.

Щоби увіковічити пам`ять про предків Понінські споруджують сімейний мавзолей на горі поблизу кладовища села Нирків.

Останньою власницею Червоногороду у 1903-1939 роках була княгиня Марія-Елеонора Любомирська.

4

У 1880 році в Червоногороді проживало 335 поляків,104 українці і 26 євреїв.Тут була однокласна школа з одним вчителем,корчма,водяний млин на Джурині і винокурня. Учителем школи працював Якуб Ланг.

Під час Першої світової війни російські війська зруйнували Червоногородський замок.Царські офіцери вивезли з нього всі помітніші меблі.Умеблювання і коштовні полотняні оббивки стін знищили москалі в 1915 році.

У 1931 році в Червоногороді було 75 будинків,де мешкало 369 поляків,80 українців і 5 євреїв.У Ниркові у 459 хатах жило 779 поляків,1351 українців і 54 євреї.В Нагорянах в 219 будинках проживало 199 поляків,861 українців і 17 євреїв.

У 20-х роках княгиня Марія Любомирська розпочала відбудову замку-палацу в Червоногороді.У вересні 1933 року замок-палац не можна було назвати руїною.

Померла княгиня Марія Любомирська в 1945 році.Похована вона на Раковіцькому цвинтарі в Кракові(Польща).Місце поховання не збереглося.

Зникнення села Червоногороду – сумний наслідок подій понад 60-літньої давності.Жорстке XX сторіччя зіткнуло в двобої два народи,що століттями жили пліч-о-пліч у цьому придністровському краї.Історія україно-польського протистояння часів Другої світової війни й досі болісно відлунює в душах тисяч людей в різних державах.Вночі з 2 на 3 лютого 1945 року сталася Червоногородська трагедія.Тут вбито понад 50 поляків.Загинув ксьондз Стефан Юраш.У 1994 році тут встановлений залізний хрест з металевою табличкою і написано на ній польською та українською мовами : «Пам`яті тих,що тут загинули 2 лютого 1945 року.Хай спочивають в спокою».

Восени 1939 року змінились господарі,змінилась влада в нашому краю.

Силою,зброєю,тюрмами,смертями впроваджувалась комуністична ідеологія,носіями якої були більшовики.

5

Їх ідеологія закладена в лозунгах: «Руйнуй все,що паном звалось!», «Мир хатам – війна палацам!»І хоч миру та спокою не було,зате палаців не стало.Руйнівникам потурала держава.

З 1952 року почали будувати Червоногородську ГЕС.У липні 1957 року гідроелектростанція на Джурині дала перший струм.ГЕС подавала струм в 11 колгоспів Заліщицького району.

На початку XX століття біля водоспаду в Червоногороді працював двотурбінний водяний млин,який молов борошно і постачав електроенергію в Червоногородське містечко.Зараз із млина залишились напіврозвалені стіни.В руїнах колишня ГЕС.

У 1970 році село Червоногород перестало офіційно існувати,а урочище залишило за собою назву Червоне з територією в 72 гектари землі,що належить Нирківській сільській раді.Службові приміщення енергетиків переобладнано,добудовано і використано під оздоровчий дитячий табір.

У 2002 році руїни замку-палацу і костелу передали Тернопільській єпархії УАПЦ для влаштування монастиря.

6