Житомирський державний університет імені Івана Франка

ННІ педагогіки

Кафедра дошкільного виховання і педагогічних інновацій

Розвиток творчих здібностей в учнів початкових класів

Курсова робота з педагогіки

студентки III курсу 33 групи

ННІ педагогіки

Костюк Олександри Федорівни

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук,

доцент Клименюк Ю. М.

Житомир 2014

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ I Теоретичні аспекти проблеми розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів…………………………………………………………….6

1.1 Сутність поняття «здібності» і природи творчості…………………………6

1.2 Психолого – педагогічні підходи до вивчення та дослідження творчих здібностей…………………………………………………………………………10

1.3 Психолого – педагогічні особливості розвитку здібностей у молодшому шкільному віці засобами навчального процесу………………………………..13

Висновок до розділу I …………………………………………………………17

Розділ II Технологія дослідження творчих здібностей…………………….18

2.1 Діагностика рівня розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів у навчально-виховній діяльності…………………………………………………….18

2.2 Технологія розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку у навчально-виховному процесі………………………………………………….24

Висновок до розділу II …………………………………………………………33

Висновки ………………………………………………………………………..34

Список використаних джерел ………………………………………………..35

Додатки ………………………………………………………………………….37

Вступ

Актуальність дослідження. В сучасному світі досить гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це разом пов’язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявляти їх.

Сьогодні в умовах величезних змін в соціальному, економічному, політичному житті України постала проблема перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самореалізації, самовизначення та самовдосконалення.

Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава прагне до втілення гуманістичних ідей у теорію і практику. Тому навчання в сучасній школі має забезпечувати оптимальні умови для самореалізації особистості учня, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до творчості. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту навчання у початковій школі , щоб органічно доповнити навчальний процес, забезпечити єдність знань, умінь, навичок учнів та їх творчих здібностей.

У «Концепції національного виховання дітей та молоді у системі національної освіти» визначені пріоритетні напрями та шляхи забезпечення можливостей постійного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Теоретичні основи цієї складної, багатоаспектної проблеми знайшли відображення в працях відомих зарубіжних та вітчизняних психологів, дидактів, методистів. Дослідниками дитячої творчості ми можемо вважати Л. С. Виготського, Н. А. Ветлугіна, Т. Г. Казанову, Н. С. Карпинську, Т. С. Комарова, В. Ф. Котляра та інші. Не зважаючи на це, проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується вже давно, однак багато питань залишається невирішеними. Як і раніше більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності.

В педагогічній і психологічній літературі багато говориться про індивідуальні особливості учнів, їх неповторність і своєрідність, про значення індивідуального підходу до них у навчально-виховній роботі. На жаль, дуже мало, а то й зовсім не говориться про індивідуальність педагогів, неповторне поєднання психічних властивостей у кожного з них. А саме це відіграє не менш важливу роль у навчально-виховному процесі. На творчому характері педагогічної професії акцентували увагу класики педагогіки: А. Дістервег, Я. А. Коменський, І. Г. Песталоцці, В. О. Сухомлинський , К. Д. Ушинський та інші.

Отже, є реальна потреба суспільства в інтенсивному розвитку інтелектуального потенціалу кожної людини. І найважливіша роль у цьому належить школі, навчання в якій має бути підпорядковане ідеї розвитку творчих здібностей учнів. Школа має навчити кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, вирішувати найрізноманітніші проблеми. Проблема здібностей і зараз є однією з найважливіших, як у практичному, так і теоретичному аспектах. Зважаючи на актуальність, соціальну та педагогічну значущість даної проблеми, темою нашого дослідження є: « Розвиток творчих здібностей в учнів початкових класів ».

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці психолого-педагогічних умов розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку.

Об’єкт дослідження – процес розвитку творчих здібностей в молодших школярів.

Предмет дослідження – психолого-педагогічні умови розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження: процес розвитку творчих здібностей в молодших школярів буде ефективним за таких умов:

Гуманістично зорієнтованого навчання та виховання.

Особистісно зорієнтованої взаємодію учителя з учнями у навчальній діяльності.

Врахування вікових та індивідуальних особливостей особистості.

Завдання дослідження:

Здійснити аналіз теоретичних засад розвитку творчих здібностей молодших школярів у навчально-виховному процесі.

З’ясувати суть, зміст та структуру розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів у навчально-виховній діяльності.

Обгрунтувати практичну модель та визначити психолого-педагогічні умови розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку у практиці загальноосвітнього навчального закладу.

Методи дослідження: теоретичні – теоретичний аналіз психолого-педагогічних засад розвитку творчих здібностей учнів початкових класів, а також систематизація та узагальнення отриманої інформації; емпіричні – спостереження, бесіда, анкетування, вивчення передового педагогічного досвіду, педагогічний експеримент, методи математичної обробки одержаних даних.

Теоретичне значення дослідження :

уточнено сутність та зміст поняття «творчість», «творча особистість», «творчі здібності»;

розглянуто структуру творчих здібностей;

проаналізовано особливості розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку;

обгрунтовано організаційно-педагогічні умови розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів;

визначено шляхи і засоби розвитку творчих здібностей в молодших школярів в навчальній діяльності.

Практичне значення дослідження :

визначено критерії та показники розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів;

підготовлено методичні рекомендації щодо покращення розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1.1 Сутність поняття «здібності» і природи творчості

Відомо, що за різних умов (рівня знань, навичок, витрат часу) різні люди досягають неоднакових результатів. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежить від здібностей особистості. Здібності – поняття динамічне. Воно формується, розвивається і виявляється в діяльності.

Зокрема, С. Л. Рубінштейн розумів під здібностями складне синтетичне утворення, яке включає в себе цілий ряд даних, без яких людина не була б здатна до будь-якої конкретної діяльності, і властивостей, які лише в процесі певним чином організованої діяльності виробляються [15, с. 134].

Б. М. Теплов запропонував три емпіричні ознаки здібностей, які лягли в основу визначення, найбільш часто використовуваного фахівцями:

1) здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої;

2) здібності – це тільки ті особливості, які мають відношення до успішності виконання діяльності;

3) здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, які вже вироблені у людини, хоча і обумовлюють легкість і швидкість придбання цих знань і навичок [12, С. 21].

Кожна здібність має свою структуру, яка залежить від розвитку особистості. Творчі здібності являють собою сплав багатьох якостей. І питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається досі відкритим, хоча зараз існує кілька гіпотез, що стосуються цієї проблеми. Багато психологів пов’язують здатності до творчої діяльності, перш за все, з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський психолог Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту встановив, що творчим особливостям властиве так зване дивергентне мислення [1, С. 93-95]. Дивергентний спосіб мислення лежить в основі творчого мислення, яке характеризується наступними основними особливостями:

Швидкість – здатність висловлювати якомога більше ідей, в даному випадку важливо не їх якість, а їх кількість).

Гнучкість – здатність висловлювати широке розмаїття ідей.

 Оригінальність – здатність породжувати нові нестандартні ідеї це може виявлятися у відповідях, рішеннях, незбіжних із загальноприйнятими.

Завершеність – здатність удосконалювати свій “продукт” чи надавати йому закінчений вигляд.

Далі звернемося до огляду різновидів творчих здібностей.

Відомий вітчизняний дослідник проблеми творчості О. М. Цибуля спираючись на біографії видатних вчених, винахідників, художників і музикантів виділяє наступні здібності:

здатність бачити проблему там, де її не бачать інші;

здатність згортати розумові операції, замінюючи кілька понять одним і використовуючи все більш ємкі в інформаційному відношенні символи;

здатність застосувати навички, набуті під час вирішення однієї задачі до вирішення іншої;

здатність сприймати дійсність цілком, не дроблячи її на частини;

здатність легко асоціювати віддалені поняття;

здатність пам’яті видавати потрібну інформацію в потрібну хвилину;

гнучкість мислення;

здатність вибирати одну з альтернатив вирішення проблеми до її перевірки;

здатність включати знову сприйняті відомості у вже наявні системи знань;

здатність бачити речі такими, якими вони є, виділити бачимо речей, що привноситься інтерпретацією;

легкість генерування ідей;

творча уява;

здатність доопрацювання деталей, до вдосконалення початкового задуму [3, с. 79].

Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний та творчий. Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується. На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Зазначені рівні розвитку здібностей не слід вважати незмінними, оскільки кожна репродуктивна діяльність містить елементи творчості, а творча діяльність включає репродуктивну, без якої вона не може здійснюватися [2, С. 23-25].

Найвищий рівень розвитку і прояву здібностей позначають поняттями «талант» і «геніальність». Талановиті і геніальні люди досягають в теорії і практиці нових результатів, які мають велике значення для суспільства. Проте, між поняттями «талант» і «геніальність» існує відмінність. Талановиті люди створюють нове у межах вже визначених ідей, напрямів, способів досліджень. Геніальна людина відкриває принципово нові шляхи в галузі наукових досліджень, виробництва, мистецтва тощо.

Розрізняють також здібності загальні та спеціальні. Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності- навчанні, грі, праці тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін. Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей [9, С. 71-73].

Перш ніж розмовляти про природу здібностей, необхідно ознайомитися з визначенням задатків, які є природними передумовами здібностей. Аналіз проблеми розвитку творчих здібностей багато в чому визначається тим змістом, який ми вкладаємо до цього поняття. Найчастіше здібності ототожнюються зі здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням малювати, складати вірші, писати музику.

П. О. Рудика під задатками розуміє вроджені анатомо-фізіологічні особливості організму, які полегшують розвиток здібностей. Для здібностей переважно рухової діяльності такими задатками можуть бути особливості лабільності нервово-м’язової системи, для інтелектуальних здібностей — рухливість нервової системи, хороше кровопостачання мозку тощо. До задатків можуть належати деякі вроджені особливості зорового і слухового аналізаторів, типологічні властивості нервової системи, від якої залежить швидкість тимчасових нервових зв’язків, їх міцність, сила зосередженої уваги, розумова працездатність та інших. [13, С. 132].

Задатки створюють передумови для розвитоку здібностей, служать основою подальшого розвитку дитини.

Поняття природи творчості пов’язана з питанням критеріїв творчої діяльності. Творчість можна розглядати у різних аспектах: продукт творчості- що створено; процес творчості – як створено; процес підготовки творчості – як розвивати творчість. Творчість характеризується як вища форма діяльності особистості, потребує тривалої підготовки, ерудиції та інтелектуальних здібностей. Вона є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних й духовних благ.

Цікавою, на нашу думку, є «п’ятифакторна модель» А. Танненбаума. Автор підкреслює, що наявність визначених інтелектуальних, творчих якостей не може гарантувати реалізацію особистості у творчій діяльності. Для цього необхідними є 5 взаємопов’язаних умов, що враховують зовнішні і внутрішні чинники: загальні здібності; спеціальні здібності у конкретній галузі діяльності; спеціальні характеристики неінтелектуального характеру, що характеризують певну сферу спеціальних здібностей (особистісні, вольові); сприятливе середовище, яке стимулює розвиток цих здібностей (сім’я, школа та інше); випадкові фактори (талант, везіння) [20, С. 2-10].

1.2 Психолого – педагогічні підходи до вивчення та дослідження творчих здібностей

Проблема розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у всьому світі. Розв’язання її суттєве в зв’язку з тим, що головна умова прогресивного розвитку суспільства — людина, що здатна до творення. У сучасному світі необхідно від початку, з перших років життя людини закладати основи розуміння світу як такого, що динамічно змінюється, в якому особистість перебуває в стані постійного творення цього світу і самого себе.

Проблема розвитку творчих здібностей  широко розглядалася у вітчизняній психології. В даний час дослідники ведуть пошук інтегрального показника, що характеризує творчу особистість. Великий внесок у розробку розвитку здібностей, творчого мислення внесли психологи, як Б. М. Теплов, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьєв, В. А. Крутецкий, А. Г. Ковальов, А. М. Матюшкін, В. Д. Шадриков, В. М. Дружинін, І.І. Ільясов, В.С. Юркевич та інші.

Сьогодні чимало вітчизняних психологів розглядають проблему диференціації творчих здібностей, яка стала предметом низки спеціальних досліджень (З. Д. Бірюков, А. М. Воронін, У. М. Дружинін, А. М.Матюшкін, І. П. Іщенко, М. А. Холодна та інших).

Але Л. С. Виготський зовсім не ідеалізував роль інтелекту для творчості, в тій же монографії він пише: «…обидва фактори – інтелектуальний та емоційний – є в рівній ступені необхідними для акту творчості. Почуття, як і думки, спрямовують творчість людини» [10, С. 25-27]. В своїх дослідженнях процесу творчості Л. С. Виготський використовував не інтелектуальний, а системний підхід, пов’язуючи творчість з інтелектуальними здібностями людини (здатність до уяви) та з афективним компонентом особистості.

А. М. Матюшкін виділяє низку структурних компонентів обдарованості як загальної психологічної передумови творчого розвитку та становлення творчої особистості:

- домінуюча роль пізнавальної мотивації;

- дослідницька творча активність, яка виражена у відшуканні нового, у постановці та вирішені проблем;

- можливість досягнення оригінальних рішень;

- можливість прогнозуваня;

- здатність до створення ідеальних еталонів, із врахуванням естетичних, моральних, інтелектуальних оцінок.

У різному віці винахідницька активність проявляється по різному.

3 – 5 років. Самостійна постановка питань і проблем стосовно нового і невідомого. Розвиток здійснюється як пошук відповідей на особисті запитання та проблеми, якими визначається вибірковість творчого розвитку дитини.

5 — 6 років. Основним структурним компонентом творчого розвитку дитини стає проблемність. Це виражається у пошуках невідповідностей та протиріч у постановці питань і проблем. Навіть невдачі сприяють дослідницькій активності [22, С. 54-55].

Торренс довів, що для формування навичок творчого мислення необхідні вправи з відповідними «інструментами», у відповідній обстановці. Він виокремлює шість принципів, якими педагог повинен користуватися для заохочування творчого мислення у дітей:

1. З повагою ставитися до незвичних запитань.

2. З повагою ставитися до незвичних ідей.

3. Показувати дітям, що їхні ідеї цінні.

4. Сприяти самонавчанню та заохочувати самостійність у навчанні.

5. Надавати час для діяльності чи навчання, що не оцінюють. Дітям необхідний час, протягом якого їх ніхто не оцінює. Завдяки цьому дитина може вільно формувати свої ідеї.

6. Пам’ятати, що критика дорослих може призвести до негативної реакції та замкнутості з боку дитини [16, С. 64-65].

Інший радянський психолог, дослідник проблем педагогічної психології В. В. Давидов пише, що «теоретичне мислення лежить в основі творчого відношення людини до дійсності» [17, С. 23-24]. Іншими словами – творче відношення до дійсності передбачає задіяння мислення. Поняття творчості тут інтелектуалізовано, оскільки за основу береться мислення (інтелектуальний компонент), що надає можливість визначення особливого творчого мислення.

На думку Є. П. Ільїна, у сучасній психологічній науці виокремлюються два основні підходи до вивчення та застосування поняття «здібності» – загально-психологічний та диференційно-психологічний [11, С. 98].

У межах загально-психологічного підходу здібності розуміються як будь-який прояв можливостей людини. Виходячи з цього проблема здібностей розглядається в контексті психолого-педагогічного спрямування і визначення головного питання: як ефективніше набувати можливості, зокрема знання і вміння. З позиції цього підходу всі люди здібні та здатні до здійснення відповідного виду діяльності.

Представники диференційно-психологічного (індивідуально-психологічного) напряму навпаки пропонують підкреслювати вродженні відмінності між людьми за здібностями. Так, Б. М. Теплов, визначаючи здібності як індивідуально-психологічні особливості людини, які проявляються в діяльності і є передумовою успішного її виконання, стверджував, що здібності – це індивідуально- психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої; здібностями називають не взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішного виконання одного або багатьох видів діяльностей; здібності не зводяться до тих знань, навичок або вмінь, які вже вироблено у певної людини, а сприяють легкому і швидкому її набуттю [18, С. 212].

Згідно з іншим підходом, в структурі здібностей виділяють потенційні та актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності – це можливості розвитку індивіда, які виявляються кожного разу, коли перед ним постає необхідність розв’язання нових завдань. Проте, розвиток індивіда залежить не тільки від його психологічних якостей, але й від тих соціальних умов, у яких ці якості можуть або не можуть бути реалізовані. У такому випадку говорять про актуальні здібності. Справа у тому, що далеко не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об’єктивних умов і можливостей.

Можна також виділити й такі підходи: інтелектуально-процесуальний (основою будь-якої діяльності творчого характеру вважається когнітивна сфера та інтелектуальні творчі здібності); мотиваційно-особистісний (основою творчості при цьому підході вважається формування певної мотивації та особистісних рис; процес творчості завжди передбачає реалізацію людиною власної індивідуальності); системний (припускає визначення зв’язків між творчістю та різноманітними психічними явищами (мислення, сприйняття), що передбачає подолання «однобічності» в дослідженнях феномену творчості) [19, С. 82-84].

На основі розглянутих підходів та сутності поняття «творчі здібності» можна виділити такі компоненти творчих здібностей дитини: когнітивно-пізнавальний система знань учнів отриманих у процесі навчання; емоційно-вольовий – передбачає наявність почуттєвих реакцій під час слухання та відтворення навчального матеріалу; мотиваційно-ціннісний – характеризується групою мотивів, що визначають навчальну діяльність дітей та ціннісних орієнтацій; діяльнісно-творчий – визначає рівень навчальної діяльності дитини, що знаходить своє вираження у творчому відтворені пошуку навчального матеріалу.

1.3 Психолого-педагогічні особливості розвитку здібностей у молодшому шкільному віці засобами навчального процесу

Зміни які відбуваються у світі, у сучасному суспільстві ставлять перед нами підвищені вимоги до інтелектуальних якостей особистості, її творчих здібностей. Одним з найбільш складних питань є вирішення задачі формування творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку, практичної реалізації теоретичних результатів отриманих в психології та педагогіці.

Школа є основою для навчання і самоосвіти сучасного суспільства, тому покликана озброїти учнів знаннями, зуміти розкрити та розвинути їхні творчі здібності.

Формування творчих здібностей в процесі навчання є важливим завданням вчителів початкових класів. Школярам важливо навчитися вносити в роботу елементи фантазії, можливість різноманітності своїх творчих думок. Для більш активної розумової діяльності учнів застосовується один з різноманітних методів навчання – гру.

Гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, є постійною її супутницею. Гра для дитини – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини– це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви [6].

Велику роль у розвитку та формуванні творчих здібностей в учнів початкових класів відіграють психофізіологічні процеси (уява, мислення, увага). Уява – психічний процес створення образу предмета, шляхом перебудови наявних у людини уявлень. Уява буває двох видів: репродуктивна (відтворююча) та творча. Репродуктивна уява забезпечує відтворення раніше отриманої інформації, а творча уява носить характер новизни, тобто уявлення чогось ще не баченого, невідомого для людини. Основна тенденція, яка виникає у розвитку дитячої уяви – це перехід до все більш правильного і повного відбиття дійсності, перехід від простого довільного комбінування уявлень до комбінування логічно аргументованого. Якщо дитина 3-4 років задовольняється для зображення літака двома паличками, покладеними хрест-навхрест, то в 7-8 років йому вже треба зовнішню схожість з літаком («щоб крила  були і пропелер»). Школяр  у 11-12 років часто сам конструює модель і вимагає від неї ще більш повної схожості з цим літаком («зовсім як справжній був і літав би»).

Мислення – це процес опосередкованого та прямого пізнання навколишнього світу, що володіє різними розумовими операціями: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, конкретизація, узагальнення.

Увага – спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об’єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні [8, С. 88-102].

Характерною особливістю молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, чуйність на все яскраве, незвичайне, барвисте. Монотонні, нудні заняття різко знижують пізнавальний інтерес в цьому віці і породжують негативне ставлення до навчання. Надходження до школи вносить серйозні зміни в життя дитини. Починається новий період з новими обов’язками, із систематичною діяльністю вчення. Змінилася життєва позиція дитини, яка вносить зміни в характер його відносин з оточуючими. Нові обставини життя маленького школяра  робляться основою для таких переживань, яких у нього раніше не було [21, С. 21].

З метою активізації у формуванні здібностей учнів використовуються прийоми, що впливають на емоційно-вольову сферу: переконання, схвалення, заохочення. Переконання застосовується тоді, коли учень не певний у своїх силах, слабо концентрує вольові зусилля у своїй діяльності. Найбільш ефективним прийомом для нерішучих учнів, які сумніваються у правильності виконаня завдання є схвалення. При цьому учні заряджаються емоційно-вольовими зусиллями [7, С. 101-143].

Поширеним засобом у формуванні здібностей учнів є заохочення. Воно може бути спрямоване на оцінку різних сторін їх роботи, наполегливості та виконання завдання тощо. Заохочення може виражатися похвалою і виставленням позитивної оцінки. Похвала – вираз вчителем задоволення не тільки процесом праці, але і результатами роботи учня. При використанні цих прийомів краще виявляються творчі задатки школярів, тренуються, формуються і розвиваються здібності [5, С. 42-43].

Найефективнішим способом організації пізнавальної діяльності школярів, де будуть проявлятися творчі здібності є проблемне навчання. Суть його полягає в тому, що під час вивчення нового навчального матеріалу вчитель створює таку ситуацію, коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть розв’язати за допомогою наявних у них знань, а повинні здобути нові знання, оволодіти новими прийомами навчальної роботи, що в свою чергу вимагає від них обдумування, міркування. Результат проблемного навчання полягає не лише в глибших та міцніших знаннях, нових прийомах навчальної роботи, а й у тому, що мислення школярів набуває нових якостей: стає глибшим, гнучкішим, жвавішим. Учні ставляться критичніше до власних знань і матеріалу, який вивчається. І хоч ці якості розуму важко визначити точно, але їх помічає вчитель, і вони дають задоволення в роботі. Проблемне навчання не лише активізує пізнавальну діяльність учнів, а й сприяє розвитку творчих здібностей та швидкому формуванню прийомів навчальної роботи [14, С. 74-75].

Висновок до розділу I

На сучасному етапі проблема розвитку дитячої творчості набула особливої актуальності, оскільки суспільство потребує неординарних індивідуальностей, здатних створювати абсолютно нове. Здійснивши аналіз теоретичних засад, уточнивши сутність, зміст та структуру розвитку творчих здібностей, ми визначили «творчі здібності» як вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, спрямованість особистості на відкриття нового, здатність глибоко усвідомлювати свій досвід.

Розвиток творчих здібностей учнів у процесі навчання визначається особливостями його змісту та організації. Урізноманітнюючи навчальний процес, вчитель надає учням змогу показати і розкрити свої здібності. Формування творчих здібностей – процес дуже складний, має свої особливості на кожному віковому етапі, тісно пов’язаний з розвитком інтересів дитини самооцінкою його успіхів у тій чи іншій діяльності. Розвиток творчих здібностей веде до розвитку в учнів схильностей до будь-якої діяльності, яка в подальшому визначає у них свої життєві плани. 

Якщо з початкової школи почати вести учнів до саморозкриття, то вони обов’язково вийдуть на правильний шлях, який приведе їх до більш високого рівня розвитку здібностей: виявлення обдарованості чи розкриття таланту. Таким чином, найбільш істотним чинником особистісного розвитку школяра виступають здібності – як база формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, як основа формування індивідуальності учня та творчих здібностей. Головними компонентами яких є когнітивно-пізнавальний, емоційно-вольовий, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-творчий. Теоретичне обґрунтування структури творчих здібностей є основою для розробки моделі їх розвитку та стимулювання. Важливо знати показники творчих здібностей, серед яких психологи виділяють: швидкість та гнучкість думки, оригінальність, допитливість та сміливість. Аналізуючи ці показники, робимо висновок, що на сьогоднішній день вони притаманні майже всім дітям молодшого шкільного віку, а отже, здібності можна розвинути у всіх учнів початкової школи.

РОЗДІЛ II

ТЕХНОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

2.1 Діагностика рівня розвитку творчих здібностей в учнів початкових класів у навчально-виховній діяльності

Для визначення рівня розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку ми провели дослідження, яке виконувалося на базі Житомирської ЗОШ №33. Всього дослідженням було охоплено 20 учнів навчального закладу. Вони були поділені на дві групи: експериментальну та контрольну (по 10 учнів у кожній).

Експеримент складався з трьох етапів:

I етап – констатуючий.

На цьому етапі була проведена діагностика рівня розвитку творчих здібностей молодшого шкільного віку в експериментальній і в контрольній групах.

II етап – формуючий.

На цьому етапі проводилися заняття на розвиток творчих здібностей молодших школярів. З контрольною групою на формуючому етапі експерименту проводилися заняття, передбачені навчальним планом. Діти, що складали цю групу, не включилися до формуючого експерименту.

III етап – контрольний.

На цьому етапі була здійснена повторна діагностика рівня сформованості творчих здібностей в учнів початкових класів в експериментальній та контрольній групах, проведено аналіз отриманих результатів.

Для проведення експерименту розроблено необхідний дослідний апарат: критерії, показники, рівні сформованості творчих здібностей молодших школярів, комплекс відповідних методик (анкетування, інтерв’ю, психодіагностичні методики).

Отже, спочатку обґрунтуємо вибір зазначеного діагностичного апарату, а далі охарактеризуємо стан актуалізації творчих здібностей в учнів початкових класів, виявлені на основі використання цього апарату.

Рівні сформованості творчих здібностей особистості виявляється через певні ознаки – показники ступеня прояву творчих здібностей у спілкуванні, діяльності, поведінці тощо. Діагностуючи ці ознаки, ми будемо звертати увагу на основні попередньо визначені критерії та показники творчих здібностей:

-когнітивно-пізнавальні ( наявність пізнавальних питань, емоційна залученість дитини у діяльність);

-емоційно-вольові ( прояв позитивних емоцій у процесі діяльності і стійкість інтересу до вирішення творчих завдань);

-мотиваційно-ціннісні (створення ситуацій успіху і радості, цілеспрямованість діяльності, її завершеність);

-діяльнісно-творчі ( ініціативність у творчості, прояв рівнів творчої діяльності та наполегливості, ступінь ініціативності дитини).

На основі виділених критеріїв, а також для аналітичної обробки результатів дослідження та отримання кількісних показників було виділено три рівні розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку: низький, середній, високий.

Низький рівень – не проявляють ініціативності і самостійності в процесі виконання завдань, втрачають до них інтерес при труднощах і виявляють негативні емоції (прикрість, роздратування); потребують поетапного пояснення умов виконання завдання, показу способу використання тієї чи іншої готової моделі, допомоги дорослого.

Середній рівень – більший ступінь самостійності у вирішенні завдання і пошуку способу його виконання. Зазнаючи труднощів у виконанні завдання, діти не втрачають емоційного ставлення до них, а звертаються за допомогою до вихователя, задають запитання для уточнення умов його виконання та отримавши підказку, виконують завдання до кінця, що свідчить про інтерес дитини до даної діяльності і про бажання шукати способи розв’язання задачі, але спільно з дорослим.

Високий рівень – прояв ініціативності, самостійність, інтерес та бажання вирішувати творчі завдання. У випадку ускладнень діти не відволікаються, виявляють завзятість та наполегливість у досягненні результату, який приносить задоволення, радість і гордість за досягнення.

Однією з основних процедур виявлення творчих здібностей та обдарованих дітей у школі є опитування класного керівника. Розроблена проста й об’єктивна процедура експертного опитування вчителя щодо рівня творчих здібностей його вихованців. У результаті даного опитування за даними вчителя було виявлено, що 3 дітей мають низький рівень розвитку творчих здібностей, 3- високий, 14- середній.

Для діагностики ми будемо використовувати тест Гілфорда. У нашому дослідженні ми опираємося на наступні фактори, встановлені в дослідженнях Гілфорда:

Швидкість (продуктивність) – цей фактор характеризує швидкість творчого мислення і визначається загальним числом відповідей.

Гнучкість – фактор характеризує гнучкість творчого мислення, здатність до швидкого перемикання і визначається числом відповідей.

Оригінальність – фактор характеризує оригінальність, своєрідність творчого мислення, незвичайність підходу до вирішення проблеми й визначається числом відповідей.

Точність – фактор, характеризує стрункість, логічність творчого мислення, вибір адекватного рішення, що відповідає поставленій меті.

Відзначимо кілька моментів, пов’язаних із процедурою проведення тестів. Тести можна проводити як індивідуально так і в групі. Для того щоб уникнути занепокоєння учнів і створити сприятливу психологічну атмосферу, роботу з тестами проведемо як заняття. Часто ці заняття проводяться у ігровій формі.

У інструкції, яка дається у довільній формі, ми просимо досліджуваних (учнів) запропонувати якнайбільше різноманітних відповідей на наші питання, виявити свій гумор і уяву, постаратися придумати такі відповіді, які не зможе придумати ніхто іншої. Час проведення процедури – приблизно 40 хвилин. З дітьми від 5 до 8 років процедура проводиться в індивідуальній формі. З віковою групою від 9 до 15 років робота з тестами проводиться у груповій формі (можливі проведення й в індивідуальній). Слід зазначити, що субтест 1 (слова або вираження) має дві модифікації, одна модифікація слова – призначена для дітей від 5 до 8 років, друга – вираження – призначена для дітей від 9 до 15 років.

У результаті діагностики ми виявили на низькому (репродуктивно-наслідувальному) рівні розвитку пізнавальних інтересів перебувало 38% дітей. Діти цієї групи не виявляли ініціативності і самостійності в процесі виконання завдань, втрачали до них інтерес при труднощах і виявляли негативні емоції (прикрість, роздратування); потребували поетапного пояснення умов виконання завдання, допомоги дорослого. На середньому (пошуково-виконавчому) рівні пізнавальних інтересів виявилося 58% дітей. Ця група характеризувалася більшим ступенем самостійності у рішенні завдань і пошуку способу їх виконання. Зазнаючи труднощів у вирішенні завдання, діти не втрачали емоційного ставлення до нього, а зверталися за допомогою до вчителя, ставили запитання для уточнення умов виконання та отримавши підказку, виконували завдання до кінця, що свідчить про інтерес дитини до даної діяльності і про бажання шукати способи розв’язання задачі, але спільно з дорослим. Найменша кількість дітей 4% перебували на високому (пошуково-продуктивному) рівні пізнавальних інтересів. Дана підгрупа відрізнялася проявом ініціативності, самостійності, інтересу і бажання вирішувати пізнавальні завдання. У випадку ускладнень діти не відволікалися, виявляли завзятість і наполегливість у досягненні результату, яке приносило їм задоволення, радість і гордість за досягнення. Показники рівня сформованості творчих здібностей на констатуючому етапі експерименту подані у таблиці 2.2. У відсотковому відношенні результати діагностики за групами представлені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.2

Показники рівня сформованості творчих здібностей в учнів початкових класів

Група

Рівні

Когнітивно-пізнавальний (наявність пізнавальних питань, емоційна замученість дитини у діяльність)

Мотиваційно-ціннісний (створення ситуацій успіху і радості, цілеспрямованість діяльності, її завершеність)

Емоційно-вольовий (прояв позитивних емоцій у процесі діяльності, тривалість і стійкість інтересу до вирішення творчих завдань)

Діяльнісно-творчий (ініціативність у пізнанні, прояв рівнів творчої діяльності та наполегливості, ступінь ініціативності дитини)

Н

С

В

Н

С

В

Н

С

В

Н

С

В

Експериментальна група

5

14



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | Вперед → | Последняя | Весь текст




© , 2019