Ісполатова Д.Р 1 група 4 курс

Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

Історія партії:українська націоналістична партія, зареєстрована в 1995 році, однак діяла з 1991 року. До лютого 2004 року мала назву Соціал-Національна партія України. У 2009 та під час місцевих виборів 2010 року в Галичині партія досягла значних успіхів і стала основною силою в місцевих органах влади. У 2012 році після парламентських виборів «Свобода» отримала свої перші місця в Верховній Раді України.

Партія заснована 13 жовтня 1991 р. у Львові під назвою «Соціал-національна партія України» (СНПУ) представниками громадської організації ветеранів Афганістану, молодіжної організації «Спадщина» (під головуваннямАндрія Парубія), Студентського Братства Львова (на чолі з Олегом Тягнибоком) та Варти Руху (під керівництвом Ярослава Андрушківа та Юрія Криворучка). Офіційна реєстрація Міністерством юстиції відбулася 16 жовтня 1995-го. Лідером партії став лікар-психіатр Ярослав Андрушків.

Партійний лідер: Олег Тягнибок

Ідеологія

Ідейна основа діяльності СНПУ — соціал-націоналізм. У статуті СНПУ метою діяльності партії зазначалося: «Сприяння розбудові незалежної Української Соборної Держави на засадах соціальної та національної справедливості, гармонійного поєднання інтересів суспільства й держави». Приорітетним відповідно є побудова національної держави, де суб’єктом державності виступає автохтонна нація. Ідеологи СНПУ спиралися на праці ідеолога Організації Українських Націоналістів (ОУН) 1930-х рр. Миколи Сціборського, який розробив альтернативний демократії політичний режим націократії. У зовнішній політиці СНПУ орієнтувалася на створення«Великої України».

З самого початку своєї діяльності партія намагалася позиціонувати себе як мессіанський загальноєвропейський рух. 19 листопада 1995 р. під час своєї презентації у львівському театрі ім. Марії Заньковецької представники СНПУ заявили: «У зв’язку з перспективою масової деградації людей і цілих народів, ми є останньою надією білої раси і людства взагалі…»

Влада і суспільство. Люстрація влади,[4] графа «національність» у паспорті та свідоцтві про народження,[5] кримінальна відповідальність за будь-які прояви українофобії,[6] адміністративно-територіальна реформа України,[7]скасування депутатської недоторканності та зменшення кількості народних депутатів до 300,[8] Україна як президентська республіка,[9] підвищення ролі місцевого самоврядування,[10] вільне набування та володіння вогнепальною іхолодною зброєю[11];

Народне господарство. Енергетична незалежність України,[12] реформування житлово-комунального господарства,[13] єдиний соціальний податок,[14] ухвалення нового Земельного,[15] Податкового,[16] Трудового[17] кодексів;

Здоров’я нації. Обов’язкове державне соціальне медичне страхування,[18] державна програма культивування в суспільстві здорового способу життя,[19] політика економічного протекціонізму вітчизняної фармацевтичної промисловості й медичного приладобудування,[20] державна житлова програма,[21] заборона реклами тютюнових виробів й алкогольних напоїв[22];

Громадянство і міграція. Ухвалення нового Закону про громадянство,[23] заборона подвійного громадянства,[24] заборона усиновлення українських дітей чужинцями,[25] суворі антиімміграційні заходи[26];

Інформаційний простір, освіта і наука. Посилений курс на українізацію[27] та контроль за нею,[28] пільги для україномовної продукції,[29], створення єдиної Української помісної церкви, україномовного програмного забезпечення[30];

Історична справедливість. Вказати в Конституції України правонаступність Української Держави,[31] визнати факт окупації України большевицькою Росією у 1918-91 рр.,[32] добитися від Верховної Ради України, ООН,Європарламенту, парламентів країн світу визнання геноциду українців у ХХ ст.,[33] відкрити всі архіви ВЧК-ҐПУ-НКВД-МҐБ-КҐБ,[34] сувора кримінальна відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації,[35] геройський статус ОУН-УПА,[36] оголосити 14 жовтня Днем Української Зброї та скасувати День захисника Вітчизни,[37] ліквідація та заборона використання знущальних щодо українців імперсько-большевицьких символів, відзначень дат, пам’ятників і назв на честь катів України,[38] заборона комуністичної ідеології як людиноненависницької,[39] вимагати від Москви офіційного визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців, добитися від неї повернення заощаджень громадян України, наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих і валютних запасів, закордонного майна колишнього СРСР[40];

Зовнішня політика й оборона. Курс на європейський україноцентризм,[41] вихід з СНДЄЕП, ЄврАзЕС,[42] побудова Балто-Чорноморської геополітичної осі,[43] візовий режим з Росією,[44] реформування ЗСУ,[45] відновлення ядерного статусу України,[46] виведення російських військових баз з української території[47] та посилена співпраця з НАТО і членами ядерного клубу;[48]

Крим і Севастополь. Всеукраїнський референдум про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасування спеціального статусу міста Севастополь,[49] розірвати Харківські угоди Януковича-Мєдвєдєва,[50] суворий контроль за пересуванням іноземних військовослужбовців територією України,[51] державна програма інтеґрації в українське суспільство його кримської частини,[52] безперешкодний доступ українцям Криму до україномовних ЗМІ та навчання рідною мовою.[53]

Представництво Партії в органах державної влади

1998 року у складі виборчого блоку «Менше слів», набравши 0,16% голосів в багатомандатному окрузі

2006 року, набравши 0,36% голосів

На позачергових Парламентських виборах 2007 року партія набрала 0,76% (178 660 голосів), що є вдвічі більше, ніж на минулих виборах. Найбільше партію підтримала ГаличинаТернопільска (3,44%), Івано-Франківська (3,41%) та Львівська (3,06%) області. Також більше відсотка партія набрала у Волинській (1,45%), Рівненській (1,12%) областях та місті Київ (1,25%). В закордонному виборчому окрузі ВО «Свобода» посіло 4 місце і 2,28% голосів.

На парламентських виборах 2012 року Всеукраїнське об’єднання «Свобода» отримало 10,44% голосів виборців. Традиційно найбільшу підтримку політична сила мала на Галичині: Львівщина — 38,02% (1-е місце в області), Івано-Франківщина — 33,79% (2-е місце), Тернопільщина — 31,22% (2-е місце).

Програма ВО «Свобода». Розділ VI, пункт 5.

«Свобода» і європейські націоналісти: конфлікти є, війни нема

 Всеукраїнське об’єднання «Свобода» — Історія

Програма ВО «Свобода». Розділ I, пункт 1.

 Там же, пункт 7.

 Там же, пункт 8.

 Там же, пункт 24.

 Там же, пункти 16-17.

 Там же, пункт 10.

 Там же, пункти 26-30.

 Там же, пункт 31.

 Програма ВО «Свобода». Розділ ІІ, пункти 2-3, 6-7, 9-10.

 Там же, пункт 52.

 Там же, пункт 29.

 Там же, пункт 18.

 Там же, пункт 27.

 Там же, пункт 56.

 Програма ВО «Свобода». Розділ ІІІ, пункт 2.

 Там же, пункт 1.

 Там же, пункт 4.

 Там же, пункт 6.

 Там же, пункт 8.

 Програма ВО «Свобода». Розділ IV, пункт 1.

 Там же, пункт 4.

 Там же, пункт 10.

 Там же, пункти 12-14.

 Програма ВО «Свобода». Розділ V, пункти 1-3, 5.

 Там же, пункти 7, 21, 23.

 Там же, пункт 4.

 Там же, пункти 29, 27-28.

 Програма ВО «Свобода». Розділ VI, пункт 1.

 Там же, пункт 2.

 Там же, пункт 3.

 Там же, пункт 4.

 Там же, пункт 6.

 Там же, пункт 13.

 Там же, пункт 19.

 Там же, пункт 7.

 Там же, пункт 5.

 Там же, пункт 9.

 Програма ВО «Свобода». Розділ VII, пункт 1.

 Там же, пункт 2.

 Там же, пункт 4.

 Там же, пункт 6.

 Там же, пункти 12-15, 17-20.

 Там же, пункт 9.

 Там же, пункт 10.

 Там же, пункти 10-12; 7, 9.

 Програма ВО «Свобода». Розділ VIII, пункт 1.

 Там же, пункт 3.

 Там же, пункт 5.

 Там же, пункт 13.

 Там же, пункти 15-16.