Зберігання лікарської рослинної сировини.

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

Деякі технологічні вимоги до сушіння лікарської рослинної сировини

Сушіння – основний вид консервації рослинної сировини, який базується на видаленні вологи, вміст якої у свіжозібраній сировині в середньому 60–80 %, у соковитих ягодах – 90–96 %, в сухому насінні і плодах – 15–30 %, листі – 80 %, травах – 75 %, коренях і кореневищах – 65 %.

Чим швидше забезпечене висушування згідно з технологічними вимогами, тим вища якість сировини. Видалення до 20 % вологи знижує ферментативну активність у рослинах, а при 10–14 % діяльність ферментів припиняється, інактивуються біохімічні процеси і біологічно активні речовини не руйнуються. В повітряносухій сировині вміст вологи не повинен перевищувати 14 %. Залежно від виду рослин, вмісту внутрішньоклітинної і поверхневої вологи в них, вихід сировини в середньому становить:

коренів і кореневищ – 20–30 %;

соковитих трав (беладонна, блекота тощо) – 25–30 %;

малосоковитих трав (барвінок) – 36–50 %;

листків соковитих (первоцвіт, суниці) – 15–20 %;

малосоковитих, вкритих мʼякою шкірочкою (мучниця) – 45–50 %;

квіток і суцвіть – 15–20 (22) %;

плодів соковитих (чорниця, бузина та ін.) – 13–18 %;

плодів сухих (ялівцю) – 25–30 %;

корі–40 %.

Розрізняють сушіння природне та штучне (примусове). Найпоширеніше природне повітряно-тіньове (для переважної більшості сировини) та повітряно-сонячне – під відкритим небом (у суху спекотну погоду) для плодів, насіння, окремих видів підземних органів рослин, деяких трав і листя.

Штучне сушіння проводять у сушарках, сушильних шафах, печах тощо, але дотримуються певного температурного режиму:

для ефіроолійних культур – 25-35 °С;

рослин, що містять серцеві глікозиди – 55–60 °С;

флавоноїди – 70–80 °С;

бруньки (з берези, сосни, тополі, смородини тощо) сушать при температурі 25–30 °С;

кору – 40–45 °С;

плоди – 50–60 °С;

корені і кореневища – 35–40 °С.

Після сушіння визначають вміст вологи, який у висушених рослинах залежно від їх частин та способу збереження становить у середньому 8–15 %. Висушену сировину запаковують у спеціальну тару, яка повинна захищати її від сонця, вологи, шкідників тощо. До тари прикріплюють бирки, де фарбою, що не змивається, роблять написи: назва сировини, рік і місяць заготівлі, маса. Таку ж бирку (паперову чи картонну) вкладають всередину.

Зберігати висушену сировину слід у сухих, чистих, провітрюваних, не заражених шкідниками, захищених від прямих сонячних променів, без сторонніх неприємних запахів приміщеннях, з дотриманням правил пожежної безпеки при температурі 10–12 °С, вологості – до 13 %.

Лікарську сировину зберігають групами: отруйна та сильнодіюча; ефіроолійна; плоди і насіння; загального зберігання.

Рекомендована література

1. Государственная Фармакопея СССР. / М.Д. Машковский (глав. ред.) [и др.]. – [ХІ изд.]. – М. : Медицина, 1987. – С. 256–263.

2. Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині / Вовк Д.М. – К. : Урожай, 1996. – С. 40–57.

3. Гаммерман А.Ф. Лекарственные растения / А.Ф. Гаммерман, Г.Н. Кадаев. – М. : Высш. шк., 1990. – С. 62–79.

4. Липницкий С.С. Зелёная аптека в ветеринарии / Липницкий С.С., Пилуй А.Ф., Лаппо Л.В. – Минск : Ураджай, 1987. – С. 9–12.

5. Рабинович М.М. Лекарственные растения в ветеринарной практике / Рабинович М.М. – М. : Агропромиздат, 1987. – С. 12–18.

Основні терміни і поняття для запамʼятовування

Лікарська сировина, консервація, сушіння, вологість, зберігання, вибраковування.

Запитання для самоконтролю знань

Що таке сушіння?

Особливості сушіння листя, квіток, трав?

Особливості сушіння бруньок, коренів, кореневищ?

Особливості сушіння ягід та плодів?

Який допустимий вміст вологи у сухій сировині?

Якого температурного режиму дотримуються при сушінні ефіроолійних культур?

Якого температурного режиму дотримуються при сушінні рослин, що містять серцеві глікозиди?

Як зберігають лікарську рослинну сировину?

Тема 4. Визначення шкідників сировини. Визначення вологості і золи У сировині, її зіпсованості

План вивчення теми

Якість лікарської рослинної сировини.

Методи аналізу лікарської рослинної сировини.

Визначення ідентичності , чистоти та доброякісності сировини.

Правила приймання лікарської рослинної сировини і відбирання проб для аналізу.

Визначення вмісту вологи і золи.

Визначення домішок.

Визначення ступеня ураження лікарської рослинної сировини шкідниками.

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

Дослідження лікарської рослинної сировини

Дослідження лікарської рослинної сировини проводиться різними макро- та мікроскопічними методами, що залежать від самої сировини (ціла частина рослин, різані, подрібнені, у зборах лікарських, брикетах тощо).

Застосовують товарознавчі, біологічні, люмінесцентні, і інші методи.

Дослідження проводять згідно з вимогами нормативно-технічної документації на кожний вид сировини у певному порядку, приймаючи її від заготівельників чи окремими партіями.

Для дослідження рослинної лікарської сировини відбирають середні та аналітичні проби. Проба повинна характеризувати за всіма показниками (у середньому) всю партію сировини, а тому й її відбір потрібно проводити ретельно, відбираючи певну масу сировини, що вказано у нижченаведеній таблиці (1).

Відбір середнього зразка та середньої проби лікарської

рослинної сировини

Відбір середньої проби лікарської рослинної сировини проводять при оцінці лікарської сировини в цілому на її істинність, однорідність, наявність дефектів (підмочування, порушення цілісності тари, маркування тощо). Із однієї партії сировини вибирають місця для розпаковування і відбору зразків сировини в таких кількостях:

від 1 до 5 місць (упаковок) – всі місця;

від 6 до 10 – 5 місць;

від 11 до 20 – 6 місць і далі на кожний десяток по 1 місцю(розкритій упаковці).

Якщо сировина розфасована, то із кожної розкритої упаковки (ящика, тощо) беруть 3 одиниці (пачки тощо), але не менше маси середнього зразка для партій до 100 одиниць упаковок, 1 % – для партій 5000 одиниць і 0,5 % – для партій понад 5000 одиниць.

Сировину виймають із кожної розкритої одиниці зверху, знизу та з середини рукою з глибини не менше 10 см.

Насіння та сухі плоди з мішків беруть зерновим щупом. Проби обʼєднують, обережно перемішують, щоб не збільшувати осипання та подрібнення і відбирають середній зразок. З цією метою відібрану сировину розміщують і розрівнюють у формі квадрата з товщиною шару не більше 3 см. Ділять його по діагоналі на 4 трикутники, з яких 2 протилежних видаляють а ті, що залишились, – обʼєднують, перемішують, розрівнюють і ділять знову по діагоналі; так повторюють доти, поки не залишиться маса, що відповідає масі середнього зразка.

1. Маса середньої проби різних видівлікарської рослинної сировини

Сировина

Масасередньої проби, г

Бруньки берези

150

Бруньки сосни

350

Листя цілі, крім нижченаведених:

400

касії гостролистої

200

мучниці

150

брусниці

150

Листя різане, обмолочені

200

Квітки, крім нижченаведених:

300

полину цитварного

150

нагідок

200

бузини чорної

75

ромашки аптечної

200

ромашки далматської

400

приймочки кукурудзяні

200

Трави цілі, крім нижченаведених:

600

буркуну

150

материнки

150

чебрецю

150

анабазису

150

тимʼяну

150

полину цитварного

100

Трави різані, обмолочені

200

Плоди соковиті, крім нижченаведених:

200

малини

300

шипшини

300

перцю стручкового

550

Плоди сухі і насіння, крім нижче наведених:

250

дурману

200

термопсису

200

Корені, бульби і кореневища цілі, крім нижченаведених:

600

кореневища і корінь марени

400

перстачу прямостоячого

400

оману

1000

папороті чоловічої

1500

ревеню

1500

солодки, очищені

2500

неочищені

6000

Корені і кореневища різані, подрібнені

250

в порошку

150

Корені цілі

600

Інша сировина:

мох дубовий та ісландський

150

лікоподій

200

житні ріжки

200

ага

3000

капуста морська

5000

капуста морська шинкована

1000

Сировина тваринного походження:

бодяга

150

Відібраний середній зразок ділять на 4 середні проби, в яких визначають:

1. Істинність сировини.

2. Вміст вологи.

3. Вміст домішок.

4. Ураження шкідниками.

5. Подрібненість і осипання.

6. Вміст золи.

7. Вміст діючих речовин.

Залежно від виду сировини розмір середніх проб (за масою) повинен відповідати таким показникам.

2. Маса середньої проби для різних видів дослідження

Сировина

Маса середньої проби, г

істинність

волога

домішки й ушкодження шкідниками

зола та діючі речовини

Корені та кореневища неподрібнені, крім кореня ревеню

50

100

50

100

400

1000

100

100

кореневища папороті

100

100

1000

100



Страницы: Первая | ← Назад | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст




© , 2019